Замля чаділа запахом війни
І небо голосило зосеніло.
Було їх троє: Він, Вона і...сни
про майбуття, дитя...Вона несміло
в село зайшла...жнивам надходив час,
життя під серцем вже давалось знати.
Порожня хата!- Заночуєм раз-
(самотньо їй господарів не знати.)
Зі сходом сонця вийдемо у ліс-
там кожне древо любить бандерівця,
дух незборимий піснею проріс,
зішла у мальви партизанська крівця.-
Казало серце: далі треба йти,
а втома нила: дівчинко, ти зблідла...
А він би так хотів їй віднайти
Хороми найпишніші...хата- бідна.
Вона в тяжі в момент піддалась сну,
А він ще довго чатував над нею,
допоки сам утомлено заснув...
не дочекались півня під зорею...!
Того раніш ніколи б не було,
а нині перемучені незчулись,
як вже знадвору клацало й гуло
отим хижацьким оскалом акули.
Зірвався він до виходу...дарма!
-Запізно, люба!
-Знаю, бачу, пізно!
Цілуй мене іще хоч раз...! - Німа
запала тиша...Всесвіт дихав слізно.
-Тримай мене в обіймах і убий!
Не дай мене катам на злу розправу!
Дитя під серцем калатало: Жий!!!
Мамусю жий...!
-Убий, заверши справу!
Просік повітря посвист...доповзав
до хати чорнохижий "победітель"
- Ах, мьортвиє, ну падли...! - я сказал:
Несті іх так, чтоб каждий ето відел!
Любов- вона і в час війни- любов!
Дарма, що в однострої та у шанцях.
Він всі для неї труднощі здолав,
та пахла смертю доля для повстанців.
Ізлизувала ніч- вампірка кров
Із тіл, що мов свічки згорали...Боже!!!
І як світилось зорям тим...? Агов!!!
Ви, зорі, справді льодосердні, схоже.
| 
у Вас 
1
Дуже, як на мене... Особливо закінчення сподобалося - глибоко!!!
