в жаб’юрках
сиділо жабиско,
ни далеко- ни блисько,
їло си жаб’юрки,
пило, як мало спрагу,
дивилося на жа`ґлі,
жалібні і жадні,
али прийшов жабуїд,
в якого виликий рід,
взяв жабиско за лабу,
путягнув дугури,
пудивився в булькаті вочі,
взяв і ликнув-
ані писк!
ставало меньши
все жабиск.
друга ропа-жалубниця
за жбиром схувала лиця,
зажґиртала, як жилізо,
али було тожи пізно,
бу булото- жирувиско
для вьсіх буськів і для чапль,
жаби- для них файни же`ртя,
і живитиль- зилений луг,
жирут всіх жаб-нидулуг.
живцим ликают- ни кусают,
бу зубів ни дужи мают,
виступают вьсі в жилєтках,
в пумаранчувих панчохах,
наїдяться- ту жичли`ві-
вьсі кликочут, али то
ни є жугра`ня:
то є пирикличка зраня.
те бузькове жабужу`тя
аш ду склепу добри чути,
хоть жаби лапают кумарі,
буськи всьо їндно- в гурі.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
