...І день іде, і ніч іде,
лише апостола немає.
Та ось прийшов. Слова його – як
мед.
І німб оранжевий над головою.
Василь
Слапчук, "Так!”, 2005 р.
ДОПИСАВСЯ
Вірю в Бога, читаю Писання.
Але, мабуть, забув, що читав,
Бо людину одну на Майдані
Я апостолом здуру назвав.
Він медові словеса казав,
І, здавалося, німб над главою.
Третій рік вже минув – і плював
Цей «апостол» на мене з тобою.
Ну і що тепер маю писати?
Що мені, марновіру, робити?
Певно, заповідь другу читати,
Що «кумира не можна творити».
***
В чисельнику небо
В знаменнику поле
Горизонт
Рискою дробу
Прикидається
Лише Піфагор
Ніяк Всесвіту
Поділити не може
Софія Стасюк,
альманах "Перевесло”, 2004 р.
МАТЕМАТИЧНЕ
Чисельник, знаменник, Всесвіт.
Риска, дріб, Піфагор.
Щось поділить не можу
Я цих дурних потвор.
А мо’, не туди я лізу?
Я – «горизонт», чи митець?
Чи тупо-безглуздий протяг,
Чи ніжний єлей сердець?
***
На замріяне око криниці
Приклею кучеряві вії місяця
і повіку синтетичного неба
Може і їй хоч раз насниться
Океан
Софія Стасюк, альманах
"Перевесло”, 2004 р.
НАДКРИНИЧНИЙ ВЕРЛІБР
На зашпортану дупу верлібра
Приклею лагідні очі сонця
І посмішку блакитного неба.
Може й мені хоч раз насниться
Поезія.
***
Вперше дізнаюсь,
що молочай зветься молочаєм
і що ця жінка зветься Наталею.
Заварю коханому чай на молоці.
Ната Гранич,
альманах "Світязь”, 2003 р.
ВІК ЖИВИ – ВІК УЧИСЬ
Нарешті дізналась!
Тільки б не забути.
Молочай зветься молочаєм,
Ця жінка Наталею,
А я Натою.
Корова – коровою,
А чай чаєм.
Корова дає молоко, а не чай,
А чай це не молочай.
Та ну його, той молочай.
Заварю просто чай на молоці.
Коханий зрадіє...
***
Тлумачу пелюстки жасмину.
Кожна пелюсточка – сніг,
що виріс у Сахарі.
Кожна сніжинка – піраміда
фараона,
який щозими страчує садівників,
за невміння вирощувати лютні
з кульбабового дерева.
Ната Гранич, альманах
"Світязь”, 2003 р.
ГЛЮК...
Я знову щось поплутала.
Напевно, це був не чай, а
молочай,
Чи пелюстки жасмину,
Чи сік беладони,
Чи голівки маку,
Чи листя коноплі,
Чи дурман, чи ще щось...
...Ото заглючило:
Сніг в Сахарі,
Сніжинки – піраміди,
Тирани-фараони,
Кульбабові дерева,
На яких ростуть лютні.
...І щозими жахливі страти,
І щодня прекрасні верлібри,
Сповнені глибокого сакрального
змісту.
© Copyright: Гнат Голка
|