Минуле доганяє нас.
Красунь я багатьох кохав, Співав і палко цілував. Та тільки ранок наставав, Сторінку я перегортав І далі світом мандрував. Та якось я зустрів одну Красуню ніжну, чарівну. До серця ніжно пригорнув. Про мандри світом я забув І дуже солодко заснув. Скрізь сон почув: “Ти мій нарцис. - Не треба слів. Я твій каприз. Пішла. Не повернусь на біс” Такий печальний бенефіс - Коктейль із спогадів і сліз. Летіли дні. Один і два. І посвітліла голова, І забродило у душі, Що я не той, шукав не тих. Там поспішив. А там не встиг. Минуле доганяє нас. Життя без сну і без прикрас.
Додав: kopylovasvitlana (25.07.2012)
| Автор: © Копилова Світлана
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1850 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): знову віршувать , вірші про кохання , Копилова Світланаь
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
karas : Ми різні люди , добрі й злі , та правда завжди головна в житті .
karas : Коли не ділимося добром приходить зло , але про це ми дуже часто забуваєм .
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА