Та я вірю в священну весну
Ще не мертвий, та схожий на тінь, Серце в смутку холодне ,безсиле, І думок голубу заметіль, Чорна хмара страждання накрила. Та я вірю в священну весну, Що як ти, оп’янить до безтями , Зачарує, залишить без сну, Щоб новими пролився словами. Я тоді, як закинутий сад, Побілію новими думками, І надія, вернеться назад, І кохання, що було між нами.
Додав: fed-yra (29.12.2012)
| Автор: © Федик Юрій
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання , Федик Юрій
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2511 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя