Та я вірю в священну весну
Ще не мертвий, та схожий на тінь, Серце в смутку холодне ,безсиле, І думок голубу заметіль, Чорна хмара страждання накрила. Та я вірю в священну весну, Що як ти, оп’янить до безтями , Зачарує, залишить без сну, Щоб новими пролився словами. Я тоді, як закинутий сад, Побілію новими думками, І надія, вернеться назад, І кохання, що було між нами.
Додав: fed-yra (29.12.2012)
| Автор: © Федик Юрій
Розміщено на сторінці : Вірші про кохання , Федик Юрій
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2559 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.