Загубились зорі і зламався простір, І усе довкола перекрила мла, Залишився острів, життєдайний острів, Той один-єдиний, котрий ти дала.
Я візьму той острів у свої долоні, Хай яким великим він не є в світах, Адже в ньому гріюсь, ніби на осонні, Адже в нім літаю, як у небі птах.
Бо не є той острів простим клаптем суші, Результатом зсуву тектонічних плит, Він всього лиш обрис, як і наші душі, Де в коханні щастя, як дитятко, спить.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1421 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
