Загубились зорі і зламався простір, І усе довкола перекрила мла, Залишився острів, життєдайний острів, Той один-єдиний, котрий ти дала.
Я візьму той острів у свої долоні, Хай яким великим він не є в світах, Адже в ньому гріюсь, ніби на осонні, Адже в нім літаю, як у небі птах.
Бо не є той острів простим клаптем суші, Результатом зсуву тектонічних плит, Він всього лиш обрис, як і наші душі, Де в коханні щастя, як дитятко, спить.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
