За ким сумує лебідь одинокий, Що плаває в сільськім ставу? Де дівся той політ його високий Який колись приносив нам весну? Він ніжно вірність зберігає? Чому не знайде іншу от і все? Він криком Бога звеличає, Та всі молитви за неї віддає. Він лебідь – птах, а не людина, Не зрадить, краще скелю обійме, В нього одна любов та лебедина, Навіть смерть ту вірність не візьме...
|