Тепер у всих шукаю я тебе. Шукаю образ твій серед людей. Ох, як позбутись цих очей, Що скрізь лиш бачать слід прекрасний? Чому? Чому я згадую тебе В своїх думках, чи я в неволі? А ти позбулася мене, І навіть в милій тій розмові Ти слова зайвого не мовиш. Від себе далі мене гониш. Смієшся тихо за стіною, Мене покрила же винною, Мов винен я, що ми не разом, І не болять мені образи. Мені плювати же на них. Ти не цариця слів тих злих. Ти ж білий янгол. Ти весна. Чому ж приходиш тільки в снах? В житті ж реальному не бачу… Я ж чоловік, а ми не плачем, Хоч душу розрива мечем. Ми ж від усіх собі втечем. Сховаємо в бокалі сльози. Мої думки – весняні грози - Розріже небо блискавиця. Тепер в вині буду топиться. Тебе ж я більше не шукаю, А як спитають?.. «Ні, я її не знаю».
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
