Коли згасить погляд останнє суцвіття жоржини, І втопить туман у обіймах своїх синяву, На чашечку сну завітаю до тебе, коханий, На наше спізніле забуте колись рандеву.
І мляво відступить засмолена кіптява ночі, Мов мряка осіння посіється з неба печаль, І ляже на наші притомлені мороком плечі Зі спогадів скована давніх важка пектораль.
Ти зранку прокинешся й знову згадаєш про мене, Поглянеш у шибку, й огорне тебе дежавю, Там осінь вмирає, що нам простелала дороги На наше спізніле забуте колись рандеву.
Як для початківця, то то дуже майстерно, хоч і є незначні хиби.У першій стопі першого віршу спробуйте змінити наголос на -1-, бо він звучить -11,а в трейтьому рядку другого катрена в кінці додайте ща одну стопу -1- і буде чудовий амфібрафій. Творчих Вам успіхів.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
