Плила сльоза, в душі розкрита рана,
Слова твої печуть, немов вогнем,
Знов видумав , лилась за щось догана,
Вину придумав, вклав у серце щем.
Здавалося піду, і не вернуся!
Згублюся десь в товпі поміж людей.
Ввійшла в трамвай,туманно так. Дивлюся,
Сидить в далі красуня -чар очей!
Якби ж то я була така красуня ,
Напевно щастя мала б повний міх,
Вона встає, одна нога відсутня.
О, Господи. Прости мені за гріх!
Благословенна я, бо маю ноги.
Біжу на встрічу вітру, хоч й туман,
Такі малі стають, нараз, тривоги,
Дай Боже волі ! Знищу балаган.
Ми тужимо і плачемо часами,
Бо не складався день так як хотів.
Скажи прости і я прощу ,й між нами
Розквітне квіт. Нам Бог давно простив!
| 
у Вас 
0
