Присвячується Тетяні,
Моїй Музі!
Твоє життя і правила,й герої,
Твій вибір ціниться в нім повсякчас,
А моє серце мучиться від болі,
Я лишній з лишніх став тепер для нас.
Бан-лист,ігнор,обмеженні листівки,
Одне за одним склались в монолог,
А скільки болю й смутку в ньому, скільки?
Людина ж вроджена для помилок!
Прив’язуючись,час – він швидкоплинний –
Показує на вірності лице,
Невже я став для тебе вмить вторинним,
Але ж те почуття ж бо не мине!
Ти ж моя Муза,думка моя лине,
І зупинившись, ляже на папір,
А голос твій для мене рідний,милий,
Пробач мене,Тетяночко,повір
Я так не хочу донічних ілюзій,
Реальністю я дихаю тепер,
Не бійся,мою душу не спаплюжить,
Примирення блукаючих галер!
$IMAGE1$
| 
у Вас 
0
