***
Що залишилось мені від тебе на останок?
Я багата. В мене є казковий цей світанок.
В мене є квітки',природа,дихання і святість.
В мене сонце є,свобода та за тебе радість.
В мене є чарі'вний світ для мене на долоні.
В мене казка є і квіти жовті та червоні.
В мене радість є і посміх із ційого дива.
В мене щастя є багато-сиплеться,як злива.
В мене є малі звірята та маленькі діти.
Поряд з ними усіма не можна не радіти.
В мене небо є і зорі,сонечко сміється.
Степи,лани є неозорі та малі озе'рця.
В мене є ліси та луки. Що тобі лишити?
Щоб прийшов туди весною та зумів спочити.
В мене є метелик гарний,соловей в садочку.
По'друга сміється щиро в золотім віночку.
Різні по'дружки у мене. Дуже їх багато.
Весна,літечко та осінь,та й зима-це свято.
В мене друзі є звірята та комашки у траві.
Дерева,кущики,-рослини,для мене всі вони живі.
В мене вітер,друг мій вірний,любимо гуляти.
Він мені нашепче в вухо... Любить розказати.
Дощик,парубок ще юний,дружимо із ним також.
Та багацько є мене по'друг благородних рож.
В мене є усе для щастя. І не криюсь-я щаслива.
В мене є по са'мі вінця різнобарвного там дива.
В мене є любов у серці,що палає вічно.
Вогник щастя,що палає у душі довічно.
В мене є кохання в серці. Я тебе кохаю.
В мене мрія є у серці. Мрії і тобі бажаю.
В мене є багато дива,стілько ти не маєш.
Та душі зовсі'м моєї бездушністю не краєш.
Скажи одне лише,що краще то'бі залишити?
Щоб тобі душею легше в світі було жити.
Що ж лишити?... Не цінуєш природи ти принади.
Що ж лишити,щоб душею отримав й ти розради?
Я не знаю... Що ж я можу то'бі залишити?
Залишу тобі цілунок,щоб ти міг спочити.
Подарую я кохання у своєму серці.
Залишу тобі зізнання в маленькому озе'рці.
Попрохаю вітерця,щоби міг шепнути,
Як кохаю я тебе,щоб ти міг все почути.
Попрохаю я у сонця ніжно доторкнутись,
Щоб від доторку проміння міг ти посміхнутись.
Попрохаю в соловейка заспівати пісню.
Подих літечка тепленький аж у осінь пізню.
Я зали'шу свого серця та святого Неба.
Подарую подих щастя-більшого не треба.
Дорога Марієчко! В тебе велике, добре серце і чиста душа. Прекрасні слова твого вірша чіпляють, але поезія - це не тільки гарні слова записані на папір, а ще й рима, розмір(кількість складів у рядку), і нарешті ритм, який не звучить без правильних попередніх даних, а ще правильний наголос, що надає слову українського звучання. Все це разом - техніка написання вірша, що заразом визначить і твій особистий стиль. Найперше відкинь дієслівну риму, бо нею пишуть діти 3-5 класів. Не кажу зовсім, але вживай вкрай рідко. Старайся не повторяти однакові слова, бо вони не прикрашають вірш, за винятком тих, що потрібно. Потім добийся правильного розміру(склади) і ти побачиш, як ніжно, наче струмочок, зазвучить твій вірш. Бажаю тобі наснаги і терпіння!
Взагалі,я ніколи не пишу спеціально підбираючи рими чи слова. Завжди пишу зразу,як душа зараз лежить,якими словами вона промовляє. А вже потім не виправляю,бо через якийсь час не можу ввійти у той настрій та почуття,які переживала тоді. Пишу зразу,як лежить душа. Але дякую за пораду)))
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
