Продав би очі, ніс і вуха… Купив би я автомобіль… Летів на швидкості б щодуху, - Не чув, не бачив би той біль… Що я не той, не того роду, Не там шукав у ріках броду, Не досить ревно кидав пращі, Бо є влучніші, крепші, кращі… Я зняв би з себе тричі шкіру… Найняв би турбо-літака… Щоб всі ножі, голки, рапіри Злетіли з мене нуртака… Адже не надто я терплячий, Не здатен ні на що, неначе, Не наполегливіший тих, Які тобі під стать, крутих… Віддав за золото б я нирки… А за одно, туди ж, печінку… І всі тобі відомі мірки Я прикрашав би без спочинку… Та як лишитися собою, З нерівноцінною любов’ю, Коли романтик я, простак, І полюбив тебе за так?... Я подарую кров і серце… Хто розповість про потайне: Як обернути те люстерце, Щоб ти побачила мене… І знов відчула суть незриму, Взаємну музу, вічну риму, Якій байдужий холод благ, Яка окрилює, мов птах… Здолаю гори, перешкоди… Перепливу усі моря… Нічого, бо, тобі не шкода, Бо ти – життя мого зоря… Ти хочеш Рай по плану мати… Ні, я не проти, - так тримати… Єдине прошу в цім вірші: Не бий словами по душі…
Після "...а я щасливий - бути разом..." читати цей вірш було дивно, бо мені здавалося, що на такому емоційному піднесенні лірика ще буде як мінімум протягом місяця
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
