Просилося з минулого кохання… Довірливе, наївне мов дитя, Не розуміло, що його бажання Занадто мало для такого вороття. Просилося з минулого кохання… В близькі долоні зіркою упавши, Забутися, без жодного вагання З прожитого лише себе узявши. Просилося з минулого кохання… У долі, що над ним пожартувала, Єдине виконати лиш прохання - Вернути, що безсовісно украла. Просилося з минулого кохання… А в пам’яті спливали міражі, І на серцях нові рубці чекання, Щемів нестерпний біль душі. Просилося з минулого кохання… В чуже, але в таке своє життя! Запізно вже. Сумним мовчанням Йому відповідало каяття.
Дещо розбалансований вірш. Думки - супер, а форма їх втілення - кульгає. Натхнення Вам із нами...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
