Я собі сама колись наснилась, Але ти в реальність повернув... І віддав для злету мені крила, Щоб не впала, легким вітром дув. Піднялася - ти радів за мене, Загубилась - поміж час шукав.. І чекав, що доля нас поверне В корабель, що в море відпливав.. Те широке, де життя в спокою, Те чарівне, де життя як рай.. Те щасливе, де лиш ми з тобою Плинем тихо, ген за небокрай... З висоти я не торкнулась моря, Як орел між хмарами літала. Як змарніла, посивіла доля, Твій поступок добрий пригадала... Прилетіла, ти всміхнувся щиро Й залатав любов'ю мої крила...
Олександре! Поступок - це вчинок, ви правильно оцінили. Проте, коли мій син, якому 24 роки, дає оцінку моїм віршам, він завжди обгрунтовує свої думки. Тож чому вірш непоганий? Що йому не вистачає?
Прилетіла, ти всміхнувся щиро Й залатав любов'ю мої крила...
Гарно.Мої вам
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
