І як без статистики?
загрузка...
вірш
**** Я не смію питати в осені Де поділося твоє кохання. Чом слова, що із серця просяться Без надії і сподівання Я не смію питати у клена Чому гордо росте один, Чому листя ще свіже, зелене Опадає раніше пори. Я не смію питати у тебе Чом до клена ідеш сповідатись, Чому зірку шукаєш на небі, Якщо зорям судилось згасати. Я не смію питати у Бога, Чом кохання буває сліпе, Чом щоденно твоя дорога На розраду до клена веде. Я лиш можу собі сказати, Що коханню потрібен вогонь. Якщо бачиш згасаючу ватру Не чекай, що засвітиться знов
Додав: galina-fesyuk (18/07/11)
| Автор: © ГАЛИНА ФЕСЮК
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
загрузка...
ОСТАННІ 10 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Інформації:
ПОНОВЛЕНІ ТЕМИ ФОРУМУ :
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК
АВТОР-АДМІН САЙТУ:
Сайт: uid.me/vagonta
Twitter , Тел.: 068-083-95-79
E-mail: vagonta@gmail.com, virchi@yandex.ru
загрузка...
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА