вірш
**** Я не смію питати в осені Де поділося твоє кохання. Чом слова, що із серця просяться Без надії і сподівання Я не смію питати у клена Чому гордо росте один, Чому листя ще свіже, зелене Опадає раніше пори. Я не смію питати у тебе Чом до клена ідеш сповідатись, Чому зірку шукаєш на небі, Якщо зорям судилось згасати. Я не смію питати у Бога, Чом кохання буває сліпе, Чом щоденно твоя дорога На розраду до клена веде. Я лиш можу собі сказати, Що коханню потрібен вогонь. Якщо бачиш згасаючу ватру Не чекай, що засвітиться знов
Додав: galina-fesyuk (18.07.2011)
| Автор: © ГАЛИНА ФЕСЮК
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА