Холодний ранок видався сьогодні -
Хмурніший за усі на світі,
Чом дні розлук такі холодні,
Коли серця такі розкриті?
Їм не сховатися від болю,
Цей вірш сльозою рясно вмитий,
Ми не розсталися з тобою,
Лиш лебідь в небі наш підбитий.
Він падає – лебідка слідом,
Душею рветься вниз за ним,
Розлука клята давить гнітом,
Кохана, ми її простим.
Ти так тримала мої руки,
Коли я мусив відлітати,
Ти обняла, шептала муки,
І не хотіла відпускати.
Я каявся і ледь балакав,
Лиш гіркота здавила горло,
Люблю тебе, я б сам заплакав,
Але тримаю біль, як горно.
Я знаю ти мене чекаєш,
І може плачеш по ночах,
А я молюся Богу, знаєш,
За те, що носиш дитинча.
Вже скоро я примчу до тебе,
І розцілую аж до ніг,
Якби ж я міг, лише від себе,
Прискорить час, щоб він пробіг.
Прости мене, кохана, люба,
За цю розлуку лиш прости,
Якби хто знав, яка то згуба,
Просить кохання відпусти.
|
у Вас 
Складне зараз наше життя.