Вірність

Розгулялась метелиця,

Погубила намисто...

Шелестіла лебедиця

Чарівним падолистом.

В вирій разом не зринула,

Крильце зранили люди...

Тільки б тут не загинула,

А там – буде що буде...

Білі крила звивалися

Наперейми вітриську...

І метелиця гралася

Біля серця так близько...

Холод пік ніжні крилечка,

І душа поривалася...

Доки бідна, скривавлена

На снігу не зосталася...

Прилетів лебідь в ніжності,

Притулився до милої...

Раптом вирами вірності

Підійнявсь в хмари крилами.

Подививсь, ніжно люблячий,

На той образ коханої,

Билось серце, голублячи

Ніжних спогадів рани...

Крильця склав до метелиці,

Кинувсь в вири незвідані...

Любій білій лебедиці

Був без пам’яті відданий.

І до цих пір між хмарами,

Де завжди зорі бігають,

Линуть ніжною парою

Двоє лебедів в віхолі.