Чи я колись повЕрнуся сюди- У місто снів, ілюзій та кохання? Сніг замете залишені сліди І відбере надмірні сподівання
ТеплУ назустріч в сяйві ліхтарів, Палкі зізнання, дотики жагучі І півмільйона зоряних вогнів, Що сіють в душу спалахи блискучі.
І той солодкий присмак мигдалю, Що з вуст зірвала краплею отрути- І не тому, що я тебе люблю, А лиш тому, щоб іншого забути...
|