Насипав жовтень пригорщі листків В мої долоні, сонцем обігріті... І як це ти, скажи мені, посмів Для мене стати найдорожчим в світі?
І не хапати жменями зірок, Не розсипати матові перлини, А просто бути лагідним,як шовк, Лягти на душу пухом тополиним...
І не будити пережитих днів, Хіба ж важливо,що було до тебе? І як це ти, скажи мені, зумів Раптово розпогодити це небо?
|