В інтернетний простір потопаю вимір вистигає постіль чай і чоловік
хтось якщо поріже кіборгові вени я відкрию візу у вишневий вік
де в зеленім гаю мазанка-хатина там навишиваю сонце оберіг
буде вже не з компа а з живої ночі трелить соловійко любий ти би зміг
телепортувати аж мені у серце силою кохання перелиться в жбан
творчости моєї ріжу кібер-вени падаю у сіно гаситься екран
|