То вітер на узбіччі діброву колихає, Сміється, грається з деревами в весняному вбранні, Немов веселу пісеньку співає, Йди на прогулянку - шепоче він мені.
І сонечко проміннячком грайливим Немов рука матусі уві сні, Так ніжно-ніжно світлечком голубить Рослинку, проростає що з землі.
І хмарка прилетіла, наче пташка, Водою напоїла все вона, І ожило, і стрепенулось вранці Усе навкруг, як пісня пролуна.
То є життя, то є любов від Того, Хто все це в думці проявив, І розділив себе в природі, Неначе ласкою своєю освятив.
Частинка та життя твоя, Лиш іншого в своїй прояві, Що вміщує в собі усе буття, Для нас відділене в покрові майї*. *Майя- ілюзія. 14.12.14
Багато хороших думок викладено , але в якісь хаотичній послідовності і по змісту і по ритмічності , хоча кажуть не коментувати тим що іншим не коментують , може не вміють , або слів не вистарчає ... треба усім замислитись ...
Цікаві образи і думки цікаві. Але читається важко (збивається ритм, недоречний порядок слів"рослинку, проростає що з землі", і т.д.). Думаю, над віршем треба ще трохи попрацювати.
досить хаотично - хмарки. пташки. вітерець ... і філософський висновок, що життя - то всього лиш іллюзія. щось у цьому є. пишіть
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
