Недавно, циєю зимою, я була на зборах письменників Полтавщини. ми (новенькі) там читали свої вірші. але всіх молодих дуже розкритикували. я вже й хотіла кинути писати, але під такою напругою написала 2 вірші. це один зних. просто, насправді люди не такі, як хочуть здаватись. багато з них можуть віддати своє життя заради всього людства. і оце ця людина. це чиста істота, яка хоче всих врятувати, але її покинули. пелюстки. це наше майбутнє покоління, яке навіть не ставши дорослим гублять наш народ. от і все. просто треба вдуматись.
Ну не знаю як іншим, але зміст твору зрозумілий навіть і без пояснення Мирослави. Думаю, пані Мирославо, що проблема людей у тому, що вони бажають врятувати цілий світ, а у результаті не тільки не врятовують його, а й самі гинуть. Просто краще врятувати хоч одну людину - і досить для того, щоби сказати - проживши життя я дещо таки зробив (але не забувати дбати і про власну душу, її чистоту). Подивіться навколо - скільки людей, які волають про допомогу - чи то душевну чи то матеріальну. Почнемо з малого - з окремої людини, але перед тим, чк комусь допомагати треба бути самому добрим, щирим і не лукавити... За твір я поставив відмінно
Справді. інколи люди лише видають себе за хороших і добрих. не завжди зовнішність співпадає із душею. і інколи так легко помилитися. і краще по-справжньому допомогти одній людині, а не лукавити, що допомогли іншим. треба спочатку допомогти собі, знайти свій шлях, а не просто волати про допомогу. кожен повинен зрозуміти, що він - Людина. ми можемо зробити все, лише б була сила волі. дякую.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
Вітаю Вас з Новим 2026 роком!