Мої батьки, мої діди, моє коріння, Через еони літ пронесли Ви життя, Пройшли шляхи тортур та Богу поклоніння Шукаючи багаття єдності буття. У цім мереживі людськії долі, Страждання від війни, незгоди та нудьга, Поразки, перемоги, падіння та підйоми, Що гартували душу ту віка. Важкі часи становлення свідомої людини, Через які пройшли ви у житті, Та поряд з цим, тихенько ви плекали Любов і щастя у важкії дні. Передавали ви із серця в серце Своїм нащадкам якості людські - Порядність, совість та відповідальність За матір-землю, дім людський. Але в житті не завжди ваші діти Могли упоратись з обов’язком своїм, І надто часто намагалися природу матір Покірною зробити собі. Тоді вона відповідала своїм дітям, Трусила землю та омивала водами її, Змивала в небуття свої творіння, Щоб знову життя надати їм, Щоб знов чекати безумовної любові Своїх дітей, що в собі Божий Дух несуть. Вона все стерпить і дочекається до того, Що діти її тіло вознесуть, Приборкають вони своє фізичне тіло, Яке керує ними все життя Й засяє в кожної людини в серці Любов і мудрість,їх духовная зоря. 07.04.2015
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1336 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
