Душа завжди злетіти хоче
Душа завжди злетіти хоче,
Та тільки тіло не пускає,
Душа б злетіла – і охоче,
Та з тілом розлучатись має.
Душа б злетіла, та не знає,
Що по розлуці: день, смеркання?
Прощанням смерть усіх лякає
І невідомістю стрічання.
Додав: miknech (21.09.2015)
| Автор: © Михайло Нечитайло
Розміщено на сторінці : Філософам
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1259 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА