Повертаюсь у сни, щоб вдихнути там волі, Щоб зануритись в сяйво окрилених мрій, Бо лиш там, за межею одвічного болю, Острівець мого щастя, котрий не згорів. Бо мій всесвіт - це наче рубці на долоні, А душа..., до сих пір не збагну її суть... Покотилась сльоза, надто тепла й солона, По щоці, що навідмаш не вперше вже б'ють. Повертаюсь до світу, де повно ілюзій, У якому реальність - розірваний нерв, Де різниці нема - вороги хто, хто друзі, Де живеш, наче шкіру хтось заживо здер. Повертаюсь до себе, якою є справжня, Хай Рікою Життя мене хвилі несуть - До омріяних мною тих пристаней Правди, На яких віднайду свою істинну суть! Повертаюсь у сни - острівець мого щастя, Повертаюсь до себе, вертаюсь у світ, Щоб колись, якщо буде це в Господа ласці, Відшукати на всі запитання одвіт...
|