Справді, випадковостей немає- у рівняннях звища- точний стиль. Як живою стала Галатeя? Звідкіля в сльозі взялася сіль? Хай і алебастрові породи, Та з любові оживає все. Є свої у неба числокоди, Дух енергій, що життя несе. Під зірок розмітками тонкими гнеться синусоїдна крива наших доль. Ну як вчинив такими Ти нас, Боже?- що то за дива? В графах неба - десь між ікс та ігрeк разрахунки, траєкторій лет: там і щастя, там і біль, і вигірк ще комусь незбутий силует мрії...і дистанція до неї... в алгоритмах вивіряєм крок, нaче першокурсники-спудеї, що ідуть на перший свій урок. Інтегруєм "Я" в алмазну грудку і кристалізуємо себе. Нас чекає в долі у закутку ВИБІР...в сотні тисяч дицибел нам голосять плазмові програми, одягнувшись в янгольське єство: -Майте, люди, віру хоч із грама- Вже й Зоря звіщала Рождество, Вже були Голгофи і розп"яття! Божий Син вмирав і Воскресав...!
Хай не проникає в нас апатія, лиш омиє вранішня роса...
А за сонцесхід, життя і ночі, і за кришталеве озерце чистої надії...просто, Отче. біквадратно дякуєм за це!
Дійсно, випадковостей немає!
|