Що й казати, Іване, умієте Ви коротко і ясно! Можливо, тому й рубаї Вам так пасують. Однак, на свій захист скажу так: допоки лінгвісти не зможуть визначитися, коли саме потрібно вживати кличну форму, а коли називний відмінок у звертанні, доти( так і хочеться сказати "допоти") у мене є можливість використати зручніший мені називний відмінок. Дякую. Навіть уявити собі не можете, яка для мене радість отримати коментар, коли ще не висохли чорнила.
Катю, скажу чесно, я думала, що всі читаючі перечіпляться за словосполучення "в цім літі" і приготувалася захищати свою вінницьку мову. Але, мабуть, не таке це вже й діалектне словосполучення, коли ніхто не зробив мені зауваження. А про кличну форму я знаю, однак яке це непоетичне слово "грозо". Дякую щиро за те, що знаходите на мене хвилинку.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
«Нині перша в цім літі гроза!» -
Перекрикую грім, волаю, -
«Я звертаюсь до тебе, гроза,
Я про милість прошу, благаю!»
Вийду з хати - це літня гроза!
Руки – вгору, воді – долоні.
«Благодійнице наша, гроза,
Я у тебе навік в полоні!
Як причастя від тебе, гроза,
Теплі краплі омиють тіло
Та очистять. І вперше, гроза,
Прочитаю молитву сміло.
Забери мої біди, гроза,
Мої сльози, мої печалі
Хай несуть твої води, гроза,
Їх за місто…за обрій…далі»…
Понесла біль і смуток гроза...
І страждання пливли поволі...
Проросла кожна прикра сльоза
Полином у широкім полі...