ВЖЕ ВЕЧОРІЄ...

Вже  вечоріє.Небо  відцвітає,
Ніч  трусить  сажу  з  темних  димарів.
Затихли  співи.Ген  за  небокраєм
Окраєць  сонця  трохи  підгорів.

І  закотився  за  високу  гору.
Вже  де-не-де  спалахують  зірки.
І  плеса  гладь,  розніжено-прозору,
Гойдає  вітер  помахом  руки.

На  ніжних  блюдцях  мокрого  латаття,
Сповиті  сном,  лілеї  водяні,
У  їхніх  пишних  з  переливом  платтях
Згубили  зорі  відлиски  ясні.

Торкає  місяць  чистого  озерця
Шнурочком  срібла,  схожим  на  струну...
Отак  і  ти  торкнувся  мого  серця
І  сонну  тишу  раптом  сколихнув.