Гофровані спекою дні погасаючи, тліють. 3аспрагла вільготного подиху ветха земля, а ти не лякайся, мій Ясене, маю затію- вчуваєш як я проникаю тобі у гілля? Дивись, на твоєму плечі затривожені птиці- серцями і перами чують незриму ходу... прийми мене й нині, як то вже бувало. Насниться тобі у долонях моїх оболок. Я паду... медово-густінно вливаюся в тебе - я смію! У биндах пульсуючих вен- мироточу...Я - сон- отой летаргійно-заждалий од втоми. Я мрію тебе захопити у свій жовтоокий полон. У вітроплащах заколишу тебе, закохаю. Вдивляйся в моє гіпнотичне осердя...спочинь. Без мене ти цвів , розвивався...без мене ти раєм ділився з весною, зорею вмивався вночі ! Зутомленого роздягну...я - любава, я - Осінь... Підземні мої залоскочуть тебе ручаї. Я кожну прожилку...вуста зазолочу і босі нехай розбігаються мавки- коханки твої.
Я не читала, п.Роксолано, я чомусь його співала. З перших рядків прийшла мелодія і я, забувши про все на світі, виспівувала коло компа, підбираючи тональність. Ульотно виходить! БРАВО!!!)))))
ОСІНЬ-ЧАКЛУНКА явилася у прекрасному поетичному творі читачам! Вірш не залишить байдужим жодного з них .Я думаю,що ваше перо випише на радість нам ще багато таких творів.
Пані Роксолано, не можу прочитати - одні ієрогліфи... Може змініть шрифт тексту, а то можливо ще де-які читачі не можуть розпізнати тексту. (Специфічні особливості комп'ютерної техніки ).
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Це правда. Так воно і є. Не кожному таке до вподоби і не в кожного така думка та ставлення до України, до рідної землі, до солов'їної, на превеликий жаль, не дивлячись на страшне буремне сьогоденн
у Вас 
0
Справжня чародійка!
