Чекала я на тебе з нетерпінням
І мріяла про пестощі твої,
Про чари веснянОго потепління,
Про спів срібноголосих солов"їв.
А ти прийшов у смугу передзим"я
І золотом засипав цілий світ,
Туману ніжним дотиком до тім"я
Ласкав мене і вабив, мов магніт,
Прикрасив хризантемами подвір"я
І запалив жоржин вогонь в саду,
Повсюди розсипАв сріблисте пір"я.
Ніщо не віщувало нам біду.
Змінився ти нежданно. Вередливо
Насупився і сонце щезло вмить.
А тихий дощик перейшов у зливу.
Стріпнулося сердЕнько і болить .
І ти йдеш геть, похнюплений, похмурий,
Морозом нищиш благодатний край.
Ти звів між нами враз незримі мури.
Благаю, листопаде, зачекай.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1006 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
