На летовищах
покошених лугів
медодайні бджоли
шукають
чотиролистну конюшину
У лісі дихає тихо липень
серед сосен дід
з косою на плечі
знаходить своє дитинство
Канікульні внуки
з містового гнізда
злетіли до діда
як пташата
і бачать
що дід небагато має сили
і робить роботу повільно
Хоч він більший від бджоли
боїться хмари чорної
котра краде сіно з купок
і перевертає сусідські стрихи
Діти беруть у руки
шматок неба
ділять як кавун
соковитий липень
і не повірять нікому
що для діда раніше
не було канікул
переклад з лемківської на українську Івана Петришина
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!