Коли зима стрічається з весною, Твердих крижин розгойдується спів, Пухнастий сніг крихкою пеленою Мов водоспад сповзає із дахів!
Дзвінкі синиці зграями прудкими Важкі від снігу струшують гілки, Весна гаптує різнобарвний килим І розшиває бісером квітки.
Ну, а зима сидить собі в куточку, Весни здалеку вгадує сліди І вишиває березню сорочку- Ото вже буде красень молодий!
І поведе свою русяву панну- Свою весну чарівну під вінець І зронить небо музику органну, Здмухне замети білі вітерець.
Гучні струмочки захлюпочуть зрубом, Грайлива річка розплете косу... І так на серці стане любо-любо, Немов із нього струшують росу!..
|