Що мені є з тими крилами...?!
Боже мій, роздивись!
вп"ялася кігтями сильними
ночі шаркої рись.
Рвала надію утомлену,
віру в Калинорай.
Спалах опальний спомину-
зійшлий з ума Єфай.
Як я зомліла крилами,
що виносили в лет
босу мене, але силами
сповнену вповні...? ет!
Свіжий надрізе у нації,
смолами випікай
люду цього прострації,
гарту укріплюй плай.
Що мені є з тими крилами?!
Боже, ізший цю рвань
знаками неба правдивими-
Сонцем од спотикань.
| 
у Вас 
0
