Про острян типових та нетипових
-------------------------------------------------------
Типові остряни
лежать на канапах,
зачинені в хатах своїх,
наче в шафах.
Типові остряни
вмикають екрани
та знову Ізауру
сиплють на рани.
Типові остряни
не люблять поетів,
занадто розумних
борців та естетів.
Бо всі ті поети
страшніші чуми -
читають газети
не ті, що вони.
Не дудлять горілку
та не спокушають,
а босі узимку
до річки гасають.
О, як їх, отих нетипових,
збагнути?!
Від їх філософії
важко заснути...
Та, як нетипові
у місті відсутні,
то наслідки швидко
отого відчутні.
Жовтень 1990-го
Післямова:
Коли я написав цей вірш, то відніс його на оцінку до Миколи Холодного - відомого українського поета-шістдесятника, котрий волею долі та КДБ був висланий з Києва до нашого Остра. Микола Костьович глянув на аркуш з віршем, котрий я приніс до нього, і сходу виніс вердикт:
- Але ти таки доброзичливий до них...
Я сказав, що мої стосунки з остерським загалом і без цього вірша є вельми погані, то ж мені не хотілося б, аби стало ще гірше. Холодний саркастично всміхнувся та відповів:
- А, то ти боїшся отих? Ну-ну...
- Та не сказати, щоби так вже боявся, але, якщо Ви цей опус видрукуєте у районці, то навіть і з тією "м'якосердечністю" всерівно буде негативний розголос.
- Ну, то справа твоя - ти ж автор... Але ти там помилки припустився: "Типові остряни лежать на диванах..." "Диван" - то не українське слово, а русизм.
- Так я ж у словнику дивився - є в українській мові слово "диван".
- Та упхни той словник собі в сраку! Всі українські словники у Москві написані. Москалям конче треба, аби українська мова була максимально схожа на їхню. Треба писати "канапа", а не "диван"!
Далі Микола Костьович запропонував мені, замість "читають газети", вставити "тримають у лапах партійні газети". Я зауважив, що "лапи" - то про звірів. Холодний глянув на мене з його "фірмовою" іронією і знову сказав, що я занадто толерантний до "отих". Треба зауважити, що сам Холодний ставився до його остерського оточення з відвертим презирством і затаврував мешканців Остра у його вірші "Колорадські жуки", котрий, після видруку його у районці в середині 80-х, викликав серед жителів Остра масове обурення. Але Холодний завжди йшов проти натовпу і був готовий до конфліктів. Остряни платили українському поетові такою ж самою монетою - вони його щиро не любили і побоювалися.
Доволі цікаво, що ставлення острян до яскравих особистостей і нині таке саме негативне. Зовсім нещодавно я зіткнувся з агресивним несприйняттям жителями Остра іншого відомого земляка - художника, блогера та теле-журналіста Сергія Пояркова. Дискусія стосовно Пояркова на сайтику "Остёр благословенный" закінчилася для мене баном з боку Адміна цієї групки у "Фейсбуці". Цей доволі красномовний факт чітко свідчить про те, що настрої та смаки жителів мого рідного міста аж ніяк не змінилися з часів написання віршу "Про острян типових та нетипових", котрий, зусиллями Миколи Холодного, був видрукуваний у козелецький районці і таки наробив в той, далекий тепер час, певного галасу серед моїх земляків.
Про те, що ти знав і спілкувався з Миколою Холодним, я знаю давно. А цього вірша я не читала. "Узимку" - разом. Післямова надзвичайно красномовна, така ж, як і вірш. З подивом взнала, що Поярков з ваших країв. Теж непростий чоловік. Пальця в рот не клади, бо відкусить. У мене є карта України, намальована ним. Ой, що це за карта! Треба сфотографувати та виставити. Дякую за вірш, і особливо за післямову. Успіхів!
І тобі, Надя, подяка зв відгук та підказочку! А Сергій Поярков народився в Острі і ходив до тієї самої школи, що і я. Його дід був інструктором Козелецького РК КПУ, але через горілочку вилетів звідти і опинився на посаді завгоспа в Остерському будівельному технікумі. Він був доволі інтелігентною людиною, як для партійного робітника, постійно робив лекції з міжнародного становища, але частенько страждав запоями. Сергій доволі схожий на діда, котрого я не раз бачив і слухав його лекції. Сергій - відомий в США художник, де ілюстрував книги суперзірки світової фантастики Рона Хаббарда. Картини Пояркова є навіть у Джона Травольти - актора Голлівуду першої величини. Як митець, Сергій Поярков реалізував себе на усі 100, він дуже заможна людина і тепер може собі дозволити бавитися в Мережі та на ТБ. Як людина, він неврівноважений, але це властиво багатьом художникам. Як би там не було, але більшої зірки, ніж Сергій Поярков, Остер не мав за всю його новітню історію. Ось посилання на біографію мого земляка Пояркова: Сергій Поярков, біографія
Дякую, Ліля! На превеликий жаль, для усіх малих людських об'єднань доволі характерною є одна мерзотна риса - консерватизм. В маленьких населених пунктах люди живуть, як в тому болоті, де усе каламутне, а зверху затягнуто ряскою. Як правило, яскраві особистості тікають з таких місць, бо їм там жити просто неможливо - задовбують невігласи та телепні!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
На превеликий жаль, для усіх малих людських об'єднань доволі характерною є одна мерзотна риса - консерватизм. В маленьких населених пунктах люди живуть, як в тому болоті, де усе каламутне, а зверху затягнуто ряскою. Як правило, яскраві особистості тікають з таких місць, бо їм там жити просто неможливо - задовбують невігласи та телепні!