|  Старенька хато, бабина потіхо, Давно вже всохла липа у дворі,
 Лиш мертве гілля падає на стріху
 І застрягає в чорнім димарі...
Старенька хато,із твого порогу
 Пішов у світ мій гордий родовід!
 Ти рушниками білими дорогу
 Нам простелила пишно до воріт.
 І провела дбайливо,наче мати,
 Пустила вслід з тривогою сльозу...
 А ми забули в гості повертати,
 Топтати трав нескошених росу.
 Топити піч, закурену димами,
 Що й досі хлібом дихає у світ,
 Молитись щиро перед образами,
 Які колись прибив на стінах дід...
 Вже не скриплять розхитані ворота,
 Старий поріг не вгадує сліди...
 Ой хато-хато, давніх літ скорбото,
 Нема кому у храм твій увійти.
 |