Ікони шаровані часом - людьми забуваються,
заховані й складені десь для музейних вітрин.
А чуда..! - вони незліченно для всіх проявляються !!! -
у тремі аж бліднуть полотна сучасних картин.
Оті образИ поштриховані свічкостіканнями,
Крізь сльози воскові старі струменять письмена.
Сюжети заловлені в сітку посухи і рваними
волокнами вен витікає їх суть неземна.
A рани зчорнілі- це стигми віками означені,
мов пустки гріховні загублених наших чеснот -
їх не перекриє сусаль, не загоїть ці болі... ні! -
це не потонуєш точніше від правди висот.
Ікони - портали у поміжсвіти привідшторені,
з ковчегів зазирюють оком в душі глибину,
а промені з них житtєдайні людьми нескуштовані,
забуті, неспиті джерела несуть таїну.
Прийди, притулися чолом до віконця іконного,
відчуєш небес лазурит і мандорли овал -
хай збудить тебе...хай і духа розрухає сонного,
розпалить у серці одвічний любові запАл.
| 
у Вас 
1
