Господь запрошує до нього приходити І кличе до співпраці всіх людей Щоб сяйво радості й покори об"явити І плодотворність доброти його надій Його любов не кожен може зрозуміти Не відкривається на світло і душа На Божу мудрість серденько закрите В очах жевріє іскорка гріха На землю Господь в гості нас покликав І дав в дарунок нам життя Він пригортає всіх до свого серця Ми ж відвертаємось і йдемо в небуття І втративши свою духовну вартість Всі успіхи привласнивши собі Отримуєм короткочасну радість І забуваєм, Боже, дякувать Тобі О, Господи, прости нас нерозумних! Пробач за гордість нашу й нелюбов Так рідко піднімаєм погляд вгору Подивимось ... та опускаєм знов.....
Вашого вірша я прочитав, як молитву. Коли почнемо присоювати собі слова вилиті в рядки, кожний з нас може приєднатися до тих слів, до тої молитви. Приєднатися. І що дальше? На мою думку нам треба передумати своє життя, до чого заохочує Люба, щоб стати кращим для сусіда, для брата, для Господа Бога. Бог запрошує нас на ГОСТИНУ. МИ. грішні люди, шукаємо виправдання щоб на цю ГОСТИНУ до Господа Бога не зайти. А ВІН все таки, весь час жде на нас. Задумаймо над тим. Гарний вірш - молитва. Я погоджуюся з Вашіми думками. Ставлю "5"! Щире і певне "5"! Дякую за увагу.
Повністю згоден з Василем. Ми й справді відшукуємо привід для того, аби не бути з Богом. Не чуємо ми його. Не каємось. А Господь каже: "Се, стою у двери и стучу: если кто услышит голос Мой и отворит дверь, войду к нему, и буду вечерять с ним, и он со Мною". (більше - на форумі сайту "Каяття. Сповідь. Покута" ======== Якщо точно Ви, пані Любов у 2-х рядках дали характеристику більшості з людей: "Так рідко піднімаєм погляд вгору Подивимось ... та опускаєм знов..... " Теж ставлю за твір відмінно.
Тема гарна, але подання її дуже песимістичне, бо не все так погано. Як на мене, багато людей вірять у Бога, ходять по церквах, але це не головне: важливо, щоб віра була щирою, а не заради "спасіння душі". Отоді - . Щодо форми, то тут у Вас щось вона взагалі не витримана: стопи переплутані, єдиного розміру немає тощо. Старайтеся над цим працювати, щиро бажаю Вам успіхів! Ставлю авансом "4", сподіваюся на конструктивне сприйняття.
Напевно, в Бога треба просто вірити. В нас усе земне робиться з якоюсь метою, але це зовсім інше. Можливо, це задля спасіння світу, інших людей, але не задля себе. Я саме це мала на увазі, бо буває так, що людина наробить багато зла, а по церквах ходить, бо хоче "врятувати свою душу", щоб не горіти в пеклі чи щось на зразок цього. Знаєте, як кажуть: "Чисто не там, де часто метуть, а там, де не смітять". Треба вірити й жити хоча б приблизно за заповідями Бога. Тоді все буде добре.
Так, усе правильно. Спсати Світ і інших. Але якщо Ви не почнете з себе, то усі старання будуть марними. Якщо людина не взмозі спасти (жити по заповідям Божим, це те, що Ви кажете), то як вона буде спасати інших?
"Треба вірити й жити хоча б приблизно за заповідями Бога. Тоді все буде добре" - з цим повністю згоден. Але як це зробити, живучи у цьому суспільстві???
"Але як це зробити, живучи у цьому суспільстві???", - згідна, це важко, і вірити іноді важко, бо трапляються різні ситуації й іноді розпач просто розбиває... І жити за заповідями нелегко, бо важко відповідати добром на зло, бо останнього так багато, і воно часто в реальності сильніше. Тому я й написала "приблизно", бо точно жити за заповідями неможливо. Треба просто прагнути цього в душі, прагнути в житті, і Бог це побачить, бо він усе бачить.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
. 
