Боюся темряви. Бо
у тиші,
В цій чорній тиші
я – одна.
Боюся, коли
полум’я дише
Так близько, що
стають теплі вуста.
Боюся, жахливо
боюся крові,
Бо вона – це
страждання, це – рани і біль.
Боюся лишитися
без любові
І бути для всіх,
як знесолена сіль.
Боюся холоду. Бо
здається,
Цей холод
морозить любов і серця.
Боюся, коли
скреготом земля сміється
У землетрусі, й
поглинає міста.
Боюся
чорного-чорного диму,
Що над лісом
гордовито росте…
Боюся снігу, коли
без причини
У квітні він на
деревах є…
Боюся натовпу. І
не полюбити
Тих місць, де всі
разом, а я – сама.
Та головне – не
боюся жити
У цьому світі.
Хай і одна.
Боюся безсоння.
Боюся дива.
Боюся холодної
самоти.
Боюся… Та я ще не
боязлива,
Бо я не боюся
своєї мети.
|