Слова маленькі я візьму І не дивуйтеся тому, Що їх засію тут на нашій рідній ниві. Слова ті родом з чужини - Немає їхньої вини, Що їм чинили дії геть несправедливі. Слова маленькі у рядках, Мов квіти в батьківських садах, На жаль - батьків і тих садів уже немає. Слова в молитвах - ту красу, Мов квіти у вінки, несу Туди, де сплять сини улюбленого краю. Слова малі... і я малий, Не дозволяв зміюка злий Рости нам вільними, він тиснув душу й тіло. Та ми росли, неначе ліс, Мене і букви вітер ніс, Туди, де грізним звуком майбуття гриміло. Слова маленькі Божий грім З дощем несе у рідний дім, Де їх чекає радість, щирий сміх, привіти. Чи досконалі всі вони... Та поспішають з чужини, Мов діти в рідну хату, щоб себе зігріти. 13.01.2010р.
Дуже дякую всім Вам друзі за добре слово. Я з Вами! З повагою Василь Шляхтич
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
