Коментувати також можна з та

Пт, 29.03.2024, 13:20
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1015]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [133]
Аудіовірші [49]
Українцям [2667]
Вірш-пісня [542]
Вірші про Україну [1477]
Вірші про рідний край [805]
Вірші про мову [201]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [22]
Акровірш [31]
Байка [106]
Загадки [15]
Верлібр [143]
Елегія [51]
Історичні вірші [288]
Вірш-усмішка [995]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [661]
Вірші про чоловіків [109]
Вірші про військових, армію [209]
Вірші про Перемогу, війну [408]
Вірші про кохання [3366]
Вірші про друзів [713]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [332]
Вірші про дитинство [321]
Вірші про навчання [58]
Вірші про професію [82]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [705]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1214]
Вірш-тост, вірш-привітання [114]
Для мене поезія - це [191]
Поети [272]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [290]
Щастя - ... [597]
Жінка - ... [260]
Життя... [4418]
Філософам [1292]
Громадянину [861]
Метафізика [153]
Опитування для Вас:
Чи повинно бути державне замовлення на друк поетичної літератури?
Всего ответов: 350

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

ПОПЕЛЮШКА 11





Вели довго з поверху на поверх, та ще якимись галерейками. Сказали б знайти дорогу зворотню самій, тут би і залишилась аж до самої смерті, тими довгими переходами блукаючи. Та ось нарешті їй сказали:  - Стій" - і завели до кімнати, Нікого килима чи дорожок на підлозі тут не було,і її ноги, взуті в грубі чоботи, які вона завжди носила о цій порі року, гучно тупотіли при кожному кроці, і від цього чомусь було їй дуже соромно.Тут її вже всадилина короткий стілець і почали розпитувати, хто вона, хто її батькі, чи був з її родичів хтось в ув''язнені чи під слідством і багато чого у тому ж дусі. Відповідати їй було  легко, це єдине у чому вона була добре обізнана. По закінченню слідчий, а був він молодих років, попередив, що за кожне брехливе слово вона буде відповідати перед законом, і як виявиться якась неправда, її можуть ув'язнити на строк аж до трьох років.

«Усього на три?» — подумалося Ніякого килима  їй, і від душі трішки відлягло. Але рано вона раділа, бо то були лише формальності. Те, про що її запитували на початку , вже і так було усім добре відомо, адже ті, що робили обшук, узяли всі необхідні дані про неї у сільраді. Перед другою частиною допиту слідчий запалив і на кілька хвилин, мов поринув у сон. Це мовчання її збентежило.

Ось уже ніби і підписала все, про що розпитували, що ж їм іще від неї треба. Не інакше підлість яку готують. Ой, Боже мій, що ж їй робити, як виплутатися з цієї справи та знову опинитись вдома серед дітлахів, до яких поривалося її материнське серце. Про Миколу чогось і думки жодної не промайнуло, мов ув'язнення викреслило його з життя, та незабаром, викуривши цигарку, слідчий нагадав їй про нього.

—  Коли, як і за яких обставин ви познайомились із своїм чоловіком, таким і таким, такого року народження і так далі.

Питання було звичайнісіньке та вона страшенно перепо­лохалася:

—  Я, та звідки мені відомо?

    Що? — не зрозумів слідчий. — Це ж ваш чоловік, а не чийсь, у кого ж ще про такі речі питати.

    Та це батечко краще знав, він його квартирантом до хати нашої привів, а де і як вони познайомилися, звідки він до нас приїхав, про те я нічого не знаю.

Така відповідь хоч і не задовільнила слідчого за змістом, зате дала занадто багату інформацію про неї саму і підказала, як прийти до цілі найскорішим шляхом.

Такої швидкої перемоги слідчий навіть і не очікував, жінки-підслідчих, яких йому доводилось допитувати, завжди, а в усякому разі на початку допиту заявляли, що арешт і все із ним пов'язане, це прикра помилка, що чоловік людина чесна і порядна, а кому ж про це знати, як не їй, дружині, бо за стільки років подружнього життя взнала свого обранця краще за себе. І тільки під вагою доказів, підкріїплених багатьма підписами, вони здавали свої позиції, а іноді і тоді відвертали ті докази, як брехливі. Така поведінка, хоч і занадто важка і незручна для слідства, зате цілком зрозуміла і природня, адже кому ще стояти до останнього за найріднішу людину, як не дружині. А тут зовсім інше, на смерть переполохана і з самого початку хоче відокремити себе від нього своєю необізнаністю. Що ж, ми допоможемо їй у цьому напрямку   вирішив слідчий.

—  Скажіть, будь ласка, — звернувся він до неї з лагідною посмішкою, — ваш батько не примушував вас вступити у шлюб із вашим чоловіком?

—  Вступити? — не зрозуміла вона. — Та нікуди я не вступала.

    Давайте перефразуємо питання. Хто перший сказав вам чи хоч натякнув на те, щоб ви вийшли заміж, батько чи ваш чоловік?

    Чоловік, тобто Микола, а батько лише стояв поруч і мовчав.

    Так я і думав, що стояв. Добре. А тепер скажіть, чи не помічали ви перед цим якихось таємничих бесід поміж ними? Ну, не таємничих, а наодинці, віч-на-віч?

    Розумна ви людина, — аж зраділа вона, — я вже й забула, натякнули, і я враз згадала: батечко мій занадто прихильні до чарочки були, ні обідати, ні вечеряти без неї не сідали, а Микола і на дух спиртного не переносив — отрутою вважав, а тут дивна річ, удвох після вечері сідали у кімнаті Миколи і все склянками дзеленчали, а про що розмова між ними велась, то і не чути було, бо дуже тихо обидва розмовляли.

    А ви не намагалися підслухати? — хитро посміхнувшись, спитав слідчий.

Вона аж зашарілась:

—    Та кілька разів і таке було, але жодного .слова не вловила.

- Добре, але намагалися? — бив в одну точку слідчий. — здогадувались, що саме про вас і йде мова.

       = Вірно, — здивувалась вона і знову зашарілась. — І про все то  знаєте, а як? Адже вас при цьому не було. А про те що про мене, відчувала, бо, Микола і батечко якось особливо поглядали на мене.

^°               - Але нічого не казали?

          - Так.

           - А знаєте, чому? Тому, що на той час ще не досягли згоди- Тепер пригадайте ще одне: чия була горілка, яку вони пили?

__ Це я добре знаю — Миколи, бо у той час мати і копійчини

батькові не давала і навіть платню за нього отримувала, бо пропивав батечко усі гроші за один день.

—  А частенько ці бесіди під горілочку велися?

   Ну й не так, щоб кожного дня, бо Микола часто аж до ночі у майстернях пропадав, але, як рано приходив, то завжди за вечерею батькові казав: ну, чекаю до себе, паливо припас і за іншим справа не стане. І від тих слів очі у батечки аж спалахували, бо, я вже казала, дуже до чарочки ласі були.

   Так, — сказав слідчий, — тепер з цього вже можна робити якісь висновки. Микола вмовляв вашого батька, щоб він віддав вас за нього заміж, і заради цього поступався своїми принципами. Тобто одруження з вами було для вашого майбутнього чоловіка важливою справою. А тепер скажіть мені відверто, тільки не соромтеся, а намагався ваш чоловік до одруження наблизитись до вас як до жінки, звичайно, чи казав якісь слова, чи притискав десь по темних кутках, чи робив якісь подарунки?

Вона опустила очі і майже пошепки відповіла:

   Що ви? Він же шляхетний, ввічливий, він би не дозволив собі таке. Сидіти удвох ми сиділи, і дуже часто, він щось розповідав, а я слухала, але, мабуть, неуважно, бо не все і не завжди розуміла. Я темна, а він розумний, куди мені до нього?

   Тобто ви відчували вже тоді, що він від вас занадто далекий, і навіть чужий, що вам з ним не цікаво?

   Та ні, чому ж нецікаво? І цікаво і навіть приємно.  Він ставний і голос у нього такий, що будь кого приворожити в змозі, а я така непоказна та й ще дурепа, мені приємно було, що такий чоловік веде бесіди зі мною, але ніяковіла. Я завжди була при ньому, мов наймичка перед паном, а він це, мабуть, розумів, тому і посміхався.

■— Тобто він бачив ваш рівень?


    А що ж він, сліпий? Бачив, певно, а одружився з того, що чи пожалів, чи не міг залишитись самотнім. Мабуть, я його влаштовувала: тихенька, непомітна, слухняна, чого ж іще вимагати від дружини?

    Так-так, цікаво, здається, ми вже доходимо істини: молода неосвічена дівчина, та ще й негарна, це з одного боку, а з другого, середніх років, у минулому одружений, якому потрібна ширма, щоб нею затулятися від сторонніх очей, а приховувати йому багато чого було. Тут і служба у німців, і  на американську розвідку, свого кутка не має, у ріднім селі жити небезпечно, бо там добре пам'ятають історію з німецьким генералом, жити квартирантом — це увесь час бути на виду, а йому ж службу потрібно відбувати, завдання заокеанських хазяїв виконувати, таємною організацією керувати. Як не поглянь, а треба власне гніздечко звивати, щоб і затишно було, і вільно. Ну, а як гніздечко, то і горлиця повинна бути: непоказна, необізнана ні в чому, слухняна. Ось вам і всі мотиви для одруження. Використав він вас у своїх брудних цілях, добре заховався, мов той тхір, та запашок смердючий не приховаєш. От і вийшли кінці на поверхню. Не той він, за кого так довго намагався себе видавати, теж мені механізатор, а бібліотека вдома, мов у професора, та й хата ваша хіба на селянську схожа? Хороми, куди не поглянь, в усьому надто вже помітне прагнення до комфорту,  витонченості.

Що, сам до всього своїм розумом дійшов? Ні, у своїх закордонних хазяїв надивився. Мабуть, не один місяць, а може, і рік гостював у них. А за комфорт платити треба, от він і сплачував борги злочинною діяльністю, слід кривавий за ним тягнеться. Он цілі томи слідства. Карателем був ваш чоловік, і не простим, а в офіцерському чині, кілька сотень головорізів під його командою ходило. За його наказом зганяли чесних радянських людей і розстрілювали, а трупи по ярах заривали. Нічого, знайдуть і ті яри, і свідків, що все бачили, і буде суд усього народу, суд над страшним катом, який стільки років був чоловіком вашим, від якого ви діточок маєте. Ви не винні, ви лише жертва, покарання ви не заслужили, але, крім офіційного суду, є ще суд людський, є ваші односільчани, є ваші рідні, є просто незнайомі люди, які з-за своєї необізнаності можуть у вас камінь шпурнути, а ще страшніше, як у діточок ваших шпурнуть. Повірте, я щиро вам співчуваю і хочу допомогти, але й ви не повинні стояти осторонь, не хилити додолу голову, навпаки, ви повинні, ні, ви не повинні стояти осторонь, навпаки – ви повинні, ні ви просто  зобов'язані активно співробітничати з нами, допомогти, щоб до  кінця викрити запроданця і ката, що підступним обманом, підступною змовою з вашим батьком примусив вас вступити із ним  до шлюбу.

                      Слідчий' вичерпавши усі запаси своєї красномовності, змовк, важко дихаючи, а вона мовчки і зачаровано, мов кріль на удава, диилася на нього, і нижня щелепа при цьому дрібненько тремтіла, п мок У голові Думок не було аніяких, тільки жах, тільки відчуття прірви, що розверзлася перед нею, бездонної і безкрайньої. Слідчий нахилив графин і довго наливав у склянку воду, потім, не поспі­шаючи, почав пити. Вона стежила за кожним його рухом, за кожним подихом, чомусь саме у ньому бачила свою останню надію, і останній порятунок свій.

— Я, — сказала вона хрипким голосом, — в усьому буду вам коритися, тільки наказуйте, що мені робити. Заради дітей я на все згодна.

  Але тут вона вже трішки кривила душею, діточки були її при­криттям, ЇЇ долав жах за себе, а точніше, заради спокою, у якому вона жила досі, а Микола лише лякав її своєю страшною незрозумілістю, своєю таємничою суттю, жалю до нього ніякого вона не відчувала. Слимаком вона жила досі у своїй окремій, хоч і тісній домівці і про те, щоб залишити ЇЇ і вийти у широкий світ, де буяють пристрасті людські, де йде жорстока відчайдушна боротьба, не насмілювалась навіть і помислити, та й навіщо їй був земний жорстокий світ із звірячими вогняними очима, коли з усіх боків її оточував свій, барвистий і пишний, недосяжний ні для кого, крім неї, світ, у якому все виблискувало і миготіло без усіляких слів, у якому вона відчувала себе своєю.

 

 


Додав: вершник (02.09.2012) | Автор: © Юрій Іванов
 
Розміщено на сторінці: Проза

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2019 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
avatar
1 Davudenko • 21:28, 05.09.2012 [Лінк на твір]
55555 :)


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ivanpetryshyn: А, що ви від них очікували?
Вони ж мусять якось Ванькам і Ксюшам пояснити,
чому вони почали війну з Україною
і чому це- "правильно".

virchi: Зараз російська пропаганда звалює теракт на Україну. І не дивно - в усіх бідах на болотах "винні" українці та американці

virchi: Дякую за розміщення додаткових лінків - і на текст, і на відео в Ютубі, щоб розуміти мелодію!


     


Форма входуу
Логін:
Пароль:
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz