Коментувати також можна з та

Пт, 19/12/14, 22:12
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [704]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [89]
Аудіовірші [47]
Українцям [1176]
Вірш-пісня [407]
Вірші про Україну [831]
Вірші про рідний край [511]
Вірші про мову [129]
Збірки поезії, поеми [99]
Абетка [21]
Акровірш [26]
Байка [33]
Загадки [11]
Верлібр [99]
Елегія [32]
Історичні вірші [219]
Вірш-усмішка [657]
Вірші про сім'ю [286]
Вірші про рідню [71]
Вірші про жінок [503]
Вірші про чоловіків [57]
Вірші про військових, армію [86]
Вірші про Перемогу, війну [126]
Вірші про кохання [2646]
Вірші про друзів [657]
Вірш-казка [93]
Казка (проза) [14]
Проза для та про дітей [10]
Вірші для дітей [168]
Вірші про дитинство [282]
Вірші про навчання [42]
Вірші про професію [40]
Вірші про eмiгрантів [121]
Вірші в перекладі [103]
Вірші про свята [117]
Вірші про спорт [13]
Вірші про природу [868]
Вірш-тост, вірш-привітання [62]
Для мене поезія - це [153]
Поети [202]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [19]
Релігія [161]
Щастя - ... [407]
Жінка - ... [193]
Життя... [2112]
Філософам [881]
Громадянину [542]
Метафізика [111]
Опитування для Вас:
Чи потрібен цей модуль
Всего ответов: 331

І як без статистики?

Наша реклама:
(переглянувши рекламні блоки, Ви принесете маленький дохід у скарбничку "Анумо...")


ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

ПОПЕЛЮШКА 2-6

Розпочалися тренування. Та на початку здібний, але  впертий хлопчик неабияк вимучив свого  наставника. На першому ж занняті, коли Микола Опанасович простягнув йому скакалку, хлопчик категорично відмовивсь:

               - Ви що, знущаєтесь із мене. Я ж не дівчинка, щоб стрибати і не горобець. Я боксу прийшов вчитися. Так вчіть – а не ображайте, бо я і піти можу і дуже просто, і ви мене  не повернете... Ось так!

              І  так взмахнув  худенькою ручкою, ніби відрубав. Миколі Опанасовичу знадобилась неабияка витримка, щоб не вибухнути. Але він втримався і сказав спокійно, наче ніякого інценденту і не трапилося:

              - Добре! Стрибатиму я. П’ятдесят разів на лівій нозі, п’ятдесят на правій, і сто на двох ногах. А ти спостерігай і рахуй.

                Хлопчик, хоч і неохоче, але погодився. Вчитель виконав усі стрибки, а хлопчик їх усі прорахував. По закінченню вчитель витяг із кишені секундомер і простягнув хлопчикові:

-          Знаєш, як їм користуватися?

            Хлопчик на це  лише знизав плечима. Тоді вчитель натис кнопку і, вказавши учневі на стрілку наказа: -. коли стрілка зробить повний оберт натиснеш на кнопку вдруге. Таким чином ти відрахуєш рівно хвилину. А я усю цю хвилину вимірюватиму собі пульс.. Ось тут.

                І він злегка натис собі вену на правій руці.

-          А навіщо? – нарешті зацікавився хлопчик.

                - Як навіщо? А для того, щоб дізнатися, наскільки підвищився мій пульс після виконання стрибків. Ну, що почали?

                Хлопчик уважно стежив за рухом стрілки, а вчитель відраховував удари пульсу. Коли набігла хвилина,  хлопчик вдруге натис на кнопку. За цей час вчитель нарахував вісімдесят пять ударів..

              - Ну, от бачиш,  - сказав вчитель. За звичай, у спокійному стані мій пульс шісьтедясят ударів за хвилину, а після навантаження він зріс на двадцять пять ударів. Це в межах норми. От як би він перетнув відзначку сто,  тоді  це б вже був, знак для мене підвищувати тренуванням  спортивну форму, щоб відновити  необхідну для кожного боксера витривалість. Памятай!. Бокс дуже швидкий вид спорту і потребує вміння виконувати багато рухів за дуже короткі проміжки часу не втомлюїчись. . Немає витривалості, і твоїх сил не висточить навіть  на один раунд . Зрозумів? Ну, тоді влаштуємо перевірку витривалості тобі. Спочатку перевіримо твій пульс у спокійному стані. Непогано – шістьдесят пять. А тепер починай стрибати. Це зовсім і не важко. Так. Тільки не підстрибуй так високо, бо витрачаєш зайві силу. Молодець. Майже добре. Ну, от! І впорався. А тепер я буду вести відлик часу, а ти рахуй пульс. Натискай, та тільки не дуже, бо перекриєш вену і не відчуєш. Хлопчик почав рахувати. За хвилину в нього набігло девяносто пять.

                            - У нормі., - сказав вчитель, - але на самісенькій межі. Треба щоденно виконувати цю вправу і через тиждень твій результат буде не гірший від  мене.

            І таких сутичок напачатку траплялося чимало. Хлопчик довго не міг зрозуміти, навіщо наносити несильні, але швидкі удари, замість того, щоб не поспішати, але "відтягуватись” на повну..Бо без сили – казав він, -  навіщо і та швидкість.

                 Знову  Миколі Опанасовичу довелось відшукувати     якісь слушні слова,  вигадувати якісь ігрові вправи для здібного але вкрай впертого вихованця. І дуже не скоро хлопчик  почав втягуватись у  цю швидкісну гру. Нарешті його удари стали такі блискавичні, що вчителеві знадобився навіть хитрий електронний пристрой, щоб порахувати, скільки ж ударів за секунду наносить його учень по груші.  Пристрій цей позичив йому на час приятель, з яким він неоднаразово був на зборах. Микола Опанасович довго вмонтовував датчик, тестував електронний блок, а непосидючий хлопчик у нетерплячці аж підстрибував. Нарешті усе було готово. І вчитель наказав:

                               - Бий тільки двічі і зупиняйся. Так а тепер подивимось, і перерахуємо. А тепер ще, і ще! Ну, досить. – тренер уважно вдививсь у електроне табло і схвально хитнув головою: -  непогано, не погано. Ти і справді молодчага -  Час поміж ударами – одинадцять сотих секунди, а у перерахунку швидкість – девять ударів на секунду. А тепер бій серіями. Так, ще, ще. Годі – ну, ось – дивись – вісім із половиною ударів на секунду. Для твого віку – це навіть і неочикувано.

-          Та хіба? – аж зашарівсь задовлений хлопчик-  ось побачите – потренуюся трохи і ще додам, обовязково, а то як же.

-          І він наполегливо тренувавсь. Та що там наполегливо  до самого виснаження.

                 Микола Опанасович аж занепоковсь. Інші хлопці – тільки но він куди відвернеться – відразу повсідаються на мати – і ну ляси точити, а цей до груші, мов прикипів, і за вуха не відтягнеш.

             - Ти охолонь, охолонь трішки – заспокоював вчитель несамовитого і впертого учня. Перегориш до строку, що тоді?

               - Я ? – знизував плечима учень, - та нізащо! З наступного тижня ще додам і побачите тоді, побачите!..

-          Та що я побачу? – занедоволено перепитував вчитель.

                - Як що? – не здававсь учень – справжній бокс – вищий клас побачите – ви ще мене не знаєте. А я на все здатний. Ось тільки ви вже кілька днів до мене  не підходите майже і не вказуєте  на недоліки, а вони ж певно є. Ось так!

-          На це вчитель не здатний був хоч щось заперечити і починав надавати вказівки.:

                - Ноги трохи  ширше, і корпусом, корпусом працюй, а руки  додавай тільки під час ударів. Я тобі вже не раз вказував, що сила  удару не в руці, яка  бє, а  у нозі на яку боксер опирається, саме вона робить удар визначальним у поєдинку.

                  І здібний учень, мог губка, всмоктував поради вчителя.   За технікою він вже сягнув мабуть  рівня не третього, а міцного другого розряду, та бар’єром, якого довгий час хлопчик не міг перетнути була вага – вона ніяк не дотягувала  до найменшої ваги з якої починається справжній боксер. Хлопці частенько підсміювались з нього – він же був наймолодший на тренуваннях і, як вважали вони,  мав слухати і схвально спиймати, що говорять доросліші. Та одного разу, коли жарт одного із насмішників вже надто перетнув межу, хлопчик не витримав і за мить кривдник опинився на підлозі із розющеним носом і підбитим оком. Тренер звичайно втрутився прочитав нестриманому учневі довгу нотацію і заборонив зявлятися у залі цілий тиждень. І це виявилось для того найтяжчою карою. Повертаючись додому він не знаходив собі місця і кінець кінцем щільно набив лантух сіном, підвісив на мотузці під навісом і несамовито лупцював так, що порохно аж в усі боки летіло.

                       - Що це тут ти коїш? – питала з-за тина сусідка тітка Олена: - чим цей бідний лантух завинив перед тобою, що ти так знущаєшся з нього?

- Та нічого! Просто тренуюся! – не піддавався на жарт хлопчик і продовжував виконувати вправу за вправою. Та так, ніби  був з заоіза і годинами не втомлювавсь ані на трішечку.

                На страшений гупіт ударів виходили з хати молодші. Алочка стояла мовчки, насупивши лобика, а з ротику її витікали слюні. Вона відтерала їх брудними пальчиками і від цього підборіддя було в неї завжди брудне. Їй вже минуло пять рочків та вона ще майже не розмовляла, а тільки гукала, мов немовля. Від погляду на неї йому завжди ставало соромно і боляче. Та проти такої гіркої реальності він нічого не міг вдіяти. Валерик напроти – метушився. Підбігав до лантуха, бив кілька разів, та це швидко йому набридало, і він починав гоняти по підвір’ю перепалоханих курок, за що старший брат робив йому зауваження, та невгамовний Ваоерик не звертав на них жодної уваги і продовжував своє.

Так і промайнув цей тиждень. Коли ж  він знов зявився у залі, вчитель нічим не нагадав того що сталося, а повівся із ним, як і завжди,  привітно. А після тренування відізвав  убік і, поклавши руку  на плече сказав: - Ну, добре. За тиждень вийдеш у рінг. Побачимо, на що ти здатний. А вагу, гадаю, ти набереш. Наш голова замовив для тебе додаткове харчування у їдальні. Гадаю, це  допоможе тобі  достатньо швидко набрати недостаючу вагу  і більш не хвилюватися з цього приводу. Тільки не слухай дурних порад і не надувайся перед зважуванням водою. А як зробиш так, то втратиш легкість і не зможеш перемогти. .

- Спасибі вам за все! – ледь чутно вимовив хлопчик, а із очей його так і бризкнули сльози, яких він був не в змозі вже  втримати. Він, бо не дивлячись на свою впертість і серйозність,  був ще і справді  надто малий.  .

                 Перший вихід у ринг запамятався йому на усе життя. Микола Опанасович виставив проти нього Мишка Брагинця, якому на той час,   виповнилось вже  аж  чотирнадцять років, і який  мав на той час   чималеньку  практику змагань,   двічі брав участь у першості області, а у  минулому році навіть дійшов до чвертьфіналу..  Йому ж тільки місяць тому виповнилось десять.

Як і інші хлопці із секціїї,  Мишко добре бачив, що Микола Опанасович надто вже опікується тренуванням новачка, а  будучи за природою своєю вкрай заздрісним і недоброзичливим, вирішив Мишко добре провчити зухвалого вискочку. . Ніби передчуваючи можливі ускладненя,  Микола Опанасович за день до змагань дав настанову Мишкові втримуватися від потужних ударів, який той, не дивлячись на малу вагу, дуже  часто застосовував у поєдинках. Хитрий Мишко звичайно запевнив тренера, що боєве хрещення новачка обійдеться без застосування "важкої артилерії”, а перемогу визначить лише кількість ударів.

Додав: вершник (07/11/12) | Автор: © Юрій Іванов
 
Розміщено на сторінці: Проза
 
Переглянули твір - 717 чол.
 
  
  у Вас # закладок

автору
за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0


Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
avatar





БЛОК "РАДИМО ПРОЧИТАТИ" не працює, тому що при додаванні твору
не вказані ключові (?) слова


ОСТАННІ 10 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")


             Украина онлайн


Форма входуу
Логін:
Пароль:
Інформації:     
Випадкове ВІДЕО з сайту:
Наталка Крісман - "Вовчиця", &...
00:06:40

ПОНОВЛЕНІ ТЕМИ ФОРУМУ:


НАША БІБЛІОТЕЧКА:
(нові книги користувачів)

Придбати збірку віршів Наталії Данилюк "Кульбабова віхола"     Замовити збірку віршів Віктора Кучерука "Красива ти, моя любове"
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Twitter, Тел.: 068-083-95-79
    E-mail: vagonta@gmail.com, virchi@yandex.ru

Наша реклама:

загрузка...

НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz