Пт, 22.11.2024, 06:38
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Прочитавши вірш чи прозовий твір, коментар...
Всего ответов: 350

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

Рукавичка (із циклу Різдвяні ворожіння)

   Усе село прийшло проводжати діда Микошку в останній шлях. Та хіба тільки усі Грибеники зійшлися? Не дивлячись на мороз і заметіль із окружніх сіл люди зібралися. Хорошим чоловіком він був, веселим, працьовитим, хоч і багато горя пізнав у своєму житті, ріс сиротою при бабці. Мати померла, коли дитині ще й трьох років не виповнилося, то ж старенька його на ноги підіймала. Довгожителькою вона була, не можна було їй вмирати, поки онука не виростить.
- Треба життя прожити так, щоб на старості ворогів не було, тоді й помирати спокійніше, -розказував Микошка дружині бабчині  повчання.
- Та у неї й справді ворогів не було, мудрою вона була, щедрою, де тим ворогам узятися? – підтримувала розмову баба Ніна.
- Вороги, - казав дід Микошка, - і у хороших людей бувають, - просто вона усіх  пережила.
  Казав дід перед смертю: «Якби знаття, що матір та бабцю там зустріну, то й помирати не жаль!». А баба Ніна йому відповідає: «Як зустрінеш їх, то поклонися від мене, а потім вісточку дай із того світу, що у тебе все добре, то я не забарюся, бо сумно мені буде без тебе.» Говорить, та усе відвертається і сльози витирає, а дід, дарма, що хворий був, усе помічав, та й каже: «Коли я помру, то не хочу бачити сліз ваших, хочу, щоб усе спокійно було: пом’яніть мене, нехай кум якусь побрехеньку розкаже.” Тільки сказав, а тут і кум на порозі, товариша провідати прийшов:
- Микошко! Куме! Не забувай, що Різдво вже на носі. Рукавиці приготував?
- Та майже готові, он тільки дружина залатає, бо у минулому році роботи багацько було, старалися вони, що аж протерлися!  - посміхається хворий, пересилюючи біль
- Як справи сьогодні, куме?
- Та як у гарбуза, - каже Микошка, - живіт росте, а кінчик усихає. А ти як?
- А я, мов та картопля,  якщо за зиму не з’їдять, то на весну посадять, - підбадьорює його своїми жартами сусід. А баба Ніна заховалася за піч, слухає їхні розмови, то плаче, то сміється, таке воно, оте горе, у неї.
    Люди кажуть, що чоловік доти живе у пам’яті рідних, доки про нього згадують. То ж пам’ять про діда Микошку ще досі живе і, мабуть, ще довго житиме.
   Розказує дід Василь: «Молодими ще ми були, повертаємося, якось, із «Різдвяного полювання», наче й не багато пройшли, та ледве човгаємо, стільки снігу за ніч намело. Бачимо, а біля Клименкової хати гурт чоловіків стоїть, теревені травлять. І не спалося їм у таку ранню годину! Побачили нас та й кличуть:
- Василю, Миколо, ідіть-но сюди, та збрешіть що-небудь! Що хорошого вполювали? - запитують, хоч і бачуть, що йдемо, як завжди, із пустими руками.
- Ніколи із вами базікати, та час гаяти, - каже Микошка,- поспішаємо ми! Там, біля Чубарівки, лід тріснув і вода греблю прорвала, а риба повалила, що я ще у житті стільки не бачив! Ось і поспішаємо додому за мішками, а потім швиденько рибу збирати, щоб на Василя та Меланки на закуску була!
   Та й пішли ми із кумом додому відпочивати, не хотілося слухати їхні жарти про наше невдале полювання.  Під вечір, чую галас біля Микошкиної хати, а то оті чолов’яги зібралися із дружинами та все кума сварять. Вони й справді повірили і кинулися бігти за  шість кілометрів у таку заметіль рибу збирати. А яка там риба, коли увесь став снігом закидало? Сміх, та й годі!
   Вийшов Микошка на поріг, тільки потилицю почухує, так добре на теплій печі лежати, та й каже: «Що ви, хлопці, собі надумали? То ж самі просили, щоб я вам якусь побрехеньку розказав, а тепер крайнього шукаєте!»
   Пройшло вже багато років, як дід помер, а його анекдоти, жарти та побрехеньки ще й досі селом ходять, та ще й у сусідні села порозбридалися. Може й до вашого села, чи міста дійшли? У нас так кажуть: « Людям язика не зaв'яжеш».


Додав: shetamara (20.08.2008) | Автор: © Шевченко Тамара
 
Розміщено на сторінці: Життя..., Проза, Поезія Шевченко Тамари

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 3665 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 10
avatar
Браво!!! hands Ви просто молодець! Я в захваті Чиста, тверда 5-тірка!
avatar
2 Stratovych • 23:20, 20.08.2008 [Лінк на твір]
Особливо цікаві приказки використані у творі,ніколи таких не чула."5"!Однозначно happy
avatar
3 Abigel • 08:10, 21.08.2008 [Лінк на твір]
Я чула такі приказки, але на враження від твору це не вплинуло: цікаво та красиво. І навіть те, що об'єм твору невеликий, не зменшує його художньої цінності, а навпаки. Приємно було читати Ваш твір, дуже гарний!
avatar
4 shetamara • 12:26, 23.08.2008 [Лінк на твір]
Дякую за рецензії! yes
avatar
5 virchi • 17:40, 24.08.2008 [Лінк на твір]
Майстерно Ви вплітаєте у твори народні усмішки! up
А ось за це

"Та як у гарбуза..."

Окремий respect !

Іноді себе примушую щось прочитати прозове з екрану монітору. Але Ваші твори читаю завжди від "корочки до корочки"! yes

avatar
6 shetamara • 23:19, 24.08.2008 [Лінк на твір]
Зовсім не важко було "вплітати" оті усмішки, бо схожого Микошку (тільки ім"я йому друге дала) я знала насправді, то багато чого взяла від нього пишучи мої оповідки. Та той розповідав не тільки про "гарбуз", а таке, що тут писати не можна shy , або вірші Шевченка напам"ять читав, та так, що заслухаєшся. Тільки читав не із сцени, а ввечері ходив по вулиці, а я біля хати із женихом на лавці сиділа. От він підійде, та й починає теревенити. Спочатку смішно, а потім і надоїдати починає.. Ось тоді він і за вірші брався. Ось так стільки побачень зірвав! Можливо і про це напишу, коли знову прийде натхнення. smile
avatar
7 45tom • 02:19, 25.08.2008 [Лінк на твір]
Тамаро! То хай уже те натхнення приходить...Хочеться продовження -"5"
avatar
8 COCODE • 21:07, 13.02.2009 [Лінк на твір]
Я так насміявся давненько. Як уявлю що люди за шість кілометрів побігли по дармову рибу........а там риби нема...ха-ха-ха. Ото були їхні лиця цікаві коли вони туда добралися. Дуже гарно розповідаєте Тамаро.
avatar
9 shetamara • 15:54, 14.02.2009 [Лінк на твір]
Так вони ж самі нарвалися. confu9
avatar
0
10 spydut • 15:20, 06.08.2021 [Лінк на твір]
язик не туди веде дуже часто


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz