Був він велетень і красень, та мав одну і дуже небезпечну ваду – втрачати на
підпитку, а це траплялося із ним майже не щодня, людський вигляд і
перетворюватися на справжнього хижого звіра, здатним на будь який, навіть і кривавий злочин. Звісно люди попереджали її, та
закохавшись вона не дослухалась. А він деякий час маскувався і не виказував
свого справжнього обличчя. Навпаки переселив її із синочком до своєї хати, де ним
почала опікатися його матір. Усім знайомим розповідав про весілля, яке влаштує на честь своєї юної
обраниці. І дійсно весілля видалося на
славу, та саме ним і завершилосся їхне родине щастя. Почалися похмурі будні.
Він вже не стримувався, як на початку, а почав вчити молоду дружину, як треба
догоджати чоловікові і виключно тумаками. А мати його ще і піддавала жару,
розказуючи синові, яка ледаща і неповіртка у неї невістка. Її заповідним
бажанням було якось вирватися із цього родинного пекла, але як, вона не знала,
бо вважала, що у цілому світі нікому не потрібна.. А тут ще додалася і пиятика.
Мати чоловіка гнала самогон на продаж. І заробляла цим непогані гроші. Це
нарешті все і загубило. Кожного вечора на їхньому столі стояла пляшка із мутною
рідиною. Молода жінка теж почала до неї прикладатися і не помітила, як
призвичаїлася. Вже і на роботі їй робили зауваження, що приходить вся у синьцях і на ногах ледь тримається.
Синочка у яслах перевела на цілодобове утримання, а в яслах і не заперечували,
бо добре знали із якої вона родини. А чоловік тим часом ставав все
агресивнішим. Він не тільки дружину сумирну лупцював довгими ночами, але й і з
товаришами почав поводитися не краще – то облає кого, а то і вдарить. Звичайно
ті почали триматися від нього подалі. Залишившись фактично самотнім у селі, він
почав шукати розваг на стороні і невдовзі обзовівся цілою купою таких же, як і
він відморозків. Грошей на розваги вже
не висточало і вони поступово почали переступати межі закону. Тут би їй і піти.
Та раптом виявилось, що вона удруге вагітна. Про аборт навіть не йшлося.
Чоловік відразу подобрішав і наказав добре виношувати свого спадкоємця. Він і
пити почав меньше, і їй вже здавалося, що її родинне життя налагодиться, та тут
сталося страшне і несподіване. Як виявилося пізніше її чоловік у компанії з
кількома поплічниками викрадав різний крам із вантажних вагонів, що зупинялися
на їхній станції. Про це якось він і розповів
своїй матері під час чергової пиятики, і не тільки розповів, а ще й показав прихований мішок цукру, який підготував на продаж. Мати ж чоловікова, заперечила синові і наказала йому віддати
їй цей мішок, бо як пити сідати то і материна пляшка згодиться, а як
грошиками поступитися, так пішла звідси
геть. Все це відбувалося у літній кухні, де вони були удвох. Невістка ж, тобто його мати, із ним, тоді ще крихітним однорічим
хлопчиком, перебувала на той час у
хаті, замішуючи тісто для пиріжків..і на своє щастя не бачила усього
наступного. Неповага матері до його
заповітної мрії – купівлі власної
автівки неабияк розлютила сина, бо він
вже кілька років відкладав заради своєї
мети жодну копійку. Тому наказ матері зустрів вибухом люті..
- Бач що вигадала, стерво! - закричав він їй несамовито, - як є баба і не розумієш нічого, то не суйся! А то
бач як розійшлася! Та я тебе швидко зупиню!
Зрозуміла? А тепер замовкни, поки рота не зашив!.
Мати чоловіка була запальної вдачі і заверещала
дурним п’яним голосом, - Ану, спробуй,
спробуй! Я тебе швидко здам куди слід – ще вмиєшся кривавими слізьми, і не раз
і не двічі! Людонькі добрі! Та подивіться на
подяку матері від сина! Я ж тебе мерзотника виростила, вигодувала, на
ноги встановила! А ти паскуднику ось як! Стервою мене називаєш! Рота мені
зашити збираєшся! Ось тобі, ось! – і
вона почала крутити дулі просто у вічі розлюченому синові.. Хто, хто а вона надто добре знала,
із ким мала справу. Та де там - завелася, не зупиниш. А син її тим часом перетворювавсь вже на лютого хижого звіра.
Перед літньою кухнею стояла колода, а у неї була встромлена сокира. І тільки но
погляд сина впав на ту сокиру, як далі спрацювало все миттєво і незворотньо.
Один помах – і сокира навпіл розколола череп матері. Вона впала не відразу, а
ще якийсь час хиталася, немов обираючи місце, де саме впасти, а син-вбивця
стояв перед нею тримаючи у руці закривавлену сокиру. Точно так же стояв колись
і його батько перед своєю порубаною матір’ю і намагався прояснити
для себе, як таке могло трапитися. Та голова була порожня і ніяких думок до неї
не йшло. Все відбулося на підсвідомому, як тепер кажуть на генному рівні. А
мати тим часом вже почала завалюватися на нього і торкнулася його своїм закривавленим мертвим
тілом. Якийсь твариннй інстинкт спрацював у ньому. Заревівши немов дикий бик,
він кинувся через хвіртку на вулицю і побіг, нічого не бачачи перед очима. У
руці його була закривавлена сокира. Люди, що траплялися на його шляху
притискались до парканів, а коли він вже пробігав, хрестились тремтячими
руками. Хтось із сільчан зупинив міліціонера на мотоціклі і розповів, що
сталося. Той, молодий і малообізнаний у справах затримання злочинців, кинувся
навздогін. Та коли відстань поміж ним і вбивцею скоротилась вже до кількох
метрів, той різко зупинився, повернувся до міліціонера і зніс йому сокирою
пів-голови. Більше його затримувати вже не наважувався . Де і як проблукав він
кілька днів, невідомо. Та нарешті на нього вчинили облаву, вистежили і захопили.
Коли провозили крізь село, люди
намагалися вчинити над ним самосуд, та міліціонери не допустили цього, бо
діяли за законом, і запроторили його до
слідчого ізолятору. На той час невістка вбитої свекрові, тобто його мати, була
вже на п’ятому місяці вагітності.. Ох і
потягали її по різних кабінетах, ох і висмоткали нервів, ох і вкортили віку.
Одного разу один із слідчих поклав перед нею папір, ніби то із її допитом, а у
папірі тому йшлося про те, що саме
вона і підговорила свого слабкохарактерного чоловіка вбити матір, заховати кінці у воду і жити в своє
задоволення, бо стара свекров ніабияк
допікала їй, а вона хотіла жити вільно і весело. І це слідчий не сам із пальця висмоткав, а
їхні сусіди-доброхоти, йому у вуха вклали. Підписувати такий папір вона звісно
не стала, хоч і була у емоційному ступорі. Її натура була вже зламана, та розум залишився при ній, він і врятував. А
сусіди не дарма так намагалися запроторити її за грати, бо і садиба її загиблої свекрові і сама хата,
уявляли ласий шматочок для навколишніх
багатодітних родин, де кожному синочку треба було дати по куточку. Сусідські
плани не здійснилися, та молода жінка все одно залишилася ославленою на
увесь божий світ. Ніхто навіть і не намагався захистити її від злих наклепів, і
перш за все по тій причині, що на той час вона вже міцно прикипіла до чарки і
заради своєї жаги виносила з хати усе, що в ній ще залишалося.
А що ж чоловік? Його судили у райцентрі показовим
виїзним судом. Поруч з ним на лаві підсудних опинилися ще троє чоловіків, разом
із якими він розкрадав соціалістичну власність. На слідстві він зізнавсь і про
це, бо розлючений на увесь світ вирішив потягнути за собою і інших, щоб їм
життя медом не видавалося. Двоє чоловіків отримали строки, один п’ять, а другий лише три роки, бо безпосередньої участі у
крадіжках не мав, а просто переховував у себе викрадене, не за спасибі
звичайно. А ось ватажок їхній, літній чоловік, інвалід Великої Вітчизняної, у
якого була відсутня лівиця, відбувся тільки легким переляком. Єдине, що можна
було поставити йому у провину виявилась лише надмірна прихильність до чарки і
життєва і не властива його поважному віку короткозорість – завдяки якій він і
не побачив, хто із ним перебуває за одним столом. А сталося це тому, що багато
років пропрацював він на залізниці, хоч і не великим, але все ж керівником, і з
тої причини мав багато корисних і впливових знайомих Ось саме вони і не дозволили
своєму другові заступити за край. Слід
додати до цього ще і те, що знайомі ті допомогали йому не безкорисливо, а за
певну платню, яку підслідний відраховував їм із коштів, що награбував за багато
років своєї сумліної служби. А ось її
чоловік... Ніхто у цілому світі не міг і не хотів за нього заступитися.
Навпаки, на суді усі, хто мав до нього хоч найменьше відношення підіймалися із
місць і вимогали для нього найвищої кари. От до неї його нарешті і було
засуджено.
|
у Вас 
1
ГАРНО
