Інтернет – наш внутрішній світ, який нарешті став видимим

    Питання про безпеку в Інтернеті має розглядатися насамперед у правовому полі. Але спробуймо поглянути на цю тему, як людина дивиться у дзеркало, отримуючи рухливий відбиток самої себе.

    ХХІ століття належить інформаційним технологіям. Людство технізувало багато процесів, вивільнивши час. І зараз воно буде жити більше внутрішнім життям, аніж матеріальним. Ні, мається увазі не духовність, а саме наш світогляд. Інтернет – певною мірою наш внутрішній світ, який нарешті став видимим. І ми вжахнулися, наскільки він деколи потворний, деколи розумний, а деколи примітивний. Просто за допомогою Інтернету ми можемо просуватися по цьому шляху все далі. Хтось використовує його для злочинів, хто для нових знань, а ще хтось – для розваги і відпочинку. Як дівчинка із казки Керолла, ми можемо не тільки подивитися у це дзеркало, а й зайти у нього. Бо, виявляється, воно запам’ятало кожен рух, який у ньому відбивався.

    Інтернет – це прообраз того, що з людиною може відбутися в майбутньому, яка прагне до суспільства без кордонів. Але наразі ми не можемо зважитися на такий крок. Ми навіть діємо за схемою, якою послуговувалися в матеріальному світі. Ті ж війни. Те ж бажання проникнути на чужу територію. Те ж намагання контролювати чиїсь дії. Тільки зараз територією є свідомість.

    У багатьох фантастичних оповідках йдеться про те, як люди спілкуються між собою думками. Поки ми не настільки розвинені, щоб дозволити собі таку розкіш. Ми повинні захищатися. Нині нам страшно навіть подумати, що всі наші помисли знають сусіди, родичі чи влада. Ми приховуємо їх за допогою різних паролей – мови, письма, поведінки… тобто все так, як у Інтернеті. Ми не готові до відкритого простору, яким є Інтернет. І на цьому відрізку часу такий страх виправданий. Інформацію можуть вкрасти, застосувати проти тебе, шантажувати.

    А ще компютерні технології відображають неприродний розвиток суспільства. До прикладу, такі явища як інфляція не дозволяють купити якісний інформаційний продукт. Краще вже його дешеву піратську копію, яка може бути небезпечною, проте вона співмірна з нашими матеріальними можливостями.

    Інтернет також помста за нашу життєву пасивність. Починаючи зі шкільних підручників та дитячих книжок, які часто є пасивними, декларативними текстами. В яких тільки те й говорять, що треба чинити правильно. В яких діють міфічні зайчики та білочки, білі та пухнасті. В яких немає зла, або ж воно швидко перемагається добором. В яких бракує гри, сподівання на співучасть читача. У відповідь на це маємо хакерство, яке часто є не тільки бажанням розбагатіти, а пограти у небезпечну гру і виграти.

    Тому школярі часто воліють поморочитися з кросвордом, як вивчити якийсь урок. Всілякі квести, тести, всі ігрові моменти підсвідомо навчають фільтрувати інформацію, швидко реагувати на підступність, бути зібраним, позбавлятися від сміття, яке насувається на нас із потоком Інтернету. А ще сама гра з підсвідомостю допомагає знайти себе, з’ясувати, що для тебе в житті потрібне, важливе. І з цього моменту усвідомлюєш, що навіть у цій маленькій сфері такий огром інформації, що осягнути її не вистачить твого життєвого часу. Тому вряд чи така людина спокуситься на інформацію, яка нижче від її інтелектуального рівня або просто неактуальна.

Мар’яна Нейметі.