Українка

Переклад декількох фрагментів чийогось спілкування в мережі на сайті www.petshopboys-online.com

День І. Чат І. 18.00

Диво: Я – слов’янка. Точніше – українка. Я цим пишаюсь.
Ще один: Дійсно? Що відрізняє тебе від інших?
Диво: О, дуже багато речей. Я закохана в мертвого чоловіка. Він був письменником. Я не можу жити без його мистецтва. Я зробила його частиною мого життя. В мене на заставці мобільного та ноутбука його портрет.
Ще один: Звучить так, ніби ти одержима ним.
Диво: Я - українка. Одержимість – частина моєї ментальності.
Ще один: Ти віриш в ментальність?
Диво: В це не треба вірити, це треба доводити. Я хочу поговорити про свого письменника.
Ще один: А я хочу поговорити про тебе. Розкажи про свої сни.
Диво: Мої сни – нічні кошмари. Мої сни – сяюче денне світло. Мої сни – неймовірні квіти людської уяви. Я є митець в своїх снах. В них я шукаю свою душу і знаходжу її в дзеркалі очей мого Янгола. Але він – небезпечний, мій Янгол. Він може зруйнувати мене так само як і воскресити.
Ще один: Хто твій янгол?
Диво: Він – створіння з сонячних променів і темних тіней. Він – ніжний ззовні, але страшний всередині.
Ще один: Розкажи мені про своє життя.
Диво: Моє життя – то мої сни.

День II. Чат II. 22.00

Ще один: Я хочу послухати твій голос. Заспівай мені. Мені казали, українські пісні прекрасні.
Диво: Вірно говориш. Наші голоси такі ж сильні як вітер і такі ж мелодійні як дзюркіт струмка. Це єдиний дар, який дав нам Господь, тому що інші дари Він роздав іншим народам. Я не можу заспівати тобі. Ти не зрозумієш пісні. Ми співаємо, коли стомились у боротьбі, і пісня дає нам сили. Ми співаємо, коли ми у відчаї, і пісня приносить полегшення.

День III. Чат III. 6.00.

Ще один: Розкажи мені про свого письменника.
Диво: Він закохався в Музу і за це зазнав приниження і був вигнаний з суспільства. Митці не мають права закохуватися в свою Музу. Таке почуття приносить лише біль. Його родина покинула його. Його нащадки не можуть досі пробачити йому це. Вони думають, що пробачили, але це не так. Я намагалась, але досі не можу зрозуміти їх.
Ще один: Чому? Він став причиною їхнього болю. Якщо б ти була на їх місці, ти б вчинила те саме.
Диво: Ні, не вчинила б. Я – слов’янка. Слов’янські жінки розділяють біль чоловіків, яких кохають. Вони не можуть пробачити лише декількох речей, які надто жахливі, щоб їх пробачати. Вони можуть вічність плакати під стінами в’язниць, вони можуть зруйнувати своє власне життя тільки для того, щоб бути з коханими в горі навіть з більшою жагою ніж в радості. Вони можуть піти за коханими в найжахливіше місце на землі і не важливо, за що їх чоловіків туди відправили. Їх кохання надто сильне та одержиме. Ось чому не слов’яни не можуть прийняти таке кохання. Мій письменник також не прийняв би його.
Ще один: Можливо, пізніше я це зрозумію.

День IV. Чат IV. 23.00

Ще один: Я знаю митців, які навіть одружувались зі своїми Музами.
Диво: Більшість з них зруйнували щастя своїх родин мистецтвом. Якщо родина щаслива, то Муза вже не дає натхнення, стає дружиною чи чоловіком.
Ще один: Що сталося з твоїм письменником?
Диво: Його муза була вередливою, жорстокою, руйнуючою, але надто прекрасною та талановитою.
Ще один: чому він обрав собі таку Музу?
Диво: О... Твоє запитання – типова помилка людей, які не є митцями. Митці не обирають собі Музу, це Муза обирає їх.

День V. Чат V. 2.00

Ще один: За що ти кохаєш свого письменника?
Диво: За дар кохати свою Музу таким почуттям, що вміщає в себе цілий світ людської уяви, яку називають мистецтвом.

День VI. Чат VI. 18.00

Ще один: Чому ти Диво?
Диво: Скоро ти сам про все дізнаєшся.

День VII. Чат VII. 18.00

Ще один: Диво, де ти?

Темний кабінет. Молодий хлопець сидить в найтемнішому кутку за столом. Той самий день. М і с і с В і л і а м з заходить в кабінет, впускаючи з собою промінь світла з дверей.
М і с і с В і л і а м з : Що ти робиш тут у темряві, Тері?
Т е р і: Я спілкуюсь в Інтернет чаті, мамо.
М і с і с В і л і а м з : (глибоко здивована, намагається обійняти сина): Як ти можеш спілкуватися з будь ким за зламаним монітором? Синку, з тобою все гаразд?
Т е р і: (неуважно друкуючи щось на клавіатурі): Не заважай мені, мамо. Я шукаю Диво.