Дивлячись на своїх зростаючих у сучасному світі синів,згадую своє дитинство. З роками це трапляється все частіше. Інколи порівнюю життя своїх дітей і своє у дитинстві. Визнаю, що порівнянням не задоволена. 80-ті роки вже минулого століття. Мій будинок, моя батьківщина- найкращий у світі.Років йому було приблизно скільки і мені.Висока стеля, великі вікна, просторі кімнати. Це мої дитячі споглядання. Ранки найбільше закарбовувалися у памяті. Йду до кухні, відчиняю двері, відвожу рукою стару фіранку, яку вішали влітку на двері від набридливих мух.Линуть смачні аромати маминого борщу, коржиків із медом, париного в печі молока. Насолода-це першою зїсти коричневу, пахучу шкірочку, що скипалася на горличку глечика. У мене були конкуренти...Ми росли на молоці. Я любила пасти череду. Майже завжди корів пасли ми удвох із мамою.Вона збирала нам торбинку на пашу: хліб. сало, круто варені яйця, молоко і до молока.Торбинка була великою спокусницею. Її хотілося скуштувати лише корів доганяли до пасовища. Та зась... Мама була мудрим стратегом. Та найбільшу цікавість, і, тепер уже цінність, мали ненині розповіді. Слухати, слухати... то щастя.Про своє життя мама уміла розповідати цікаво, дотепно, по особливому. Я уявляла її долю, як кіно. Слухала, і пливли переді мною силуети людей, картини подій людської долі. Серйозні, життєві речі мама змогла донести до дитячої свідомості. Коли вона стомлювалася від розповідей, ми співали. На два голоси. Корівки напасувалися. напивалися водички і лягали. Мірно ремегаючи, дрімали, А ми- співали... на два голоси...
Дякую п. Катерино.Якщо у мене і у Вас було таке дитинство то ми з Вами щасливі
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
