Ваші Оповідки- спогади дуже близькі мені ( про це я уже писала),бо виросла я також серед дерев.Моєю захистницею-рятувальницею була сосна,я сиділа в її розлогих вітах сповненна спокою і впевненності ,що я в безпеці.Груша дичка - завджи щорічно дарувала нам свої щедрі урожаї, а мама з них цілу зиму варенички варила ...Багато спогадів зберігає пам"ять, дуже добре,що ви своїми розповідями оновлюєте їх ... .
А ще я повністю з вам погоджуюсь в тому,що дерева,як люди,все відчувають, їм би устаі вони б заговорили.Я колись з дітками посадила і д/садку берізку, Пестили її,доглядали,- красуня виросла,а через 20 років "дяді" безжалісно її зпиляли,для мене і не тільки, певно,для мене,адже тих діток уже дорослих багатьох щоранку стрічала ВОНА.Знаєте ,п.Валентино,мені так і хочеться "Вклинитися" у вашу з Наталею переписку,дуже вже вона щира.
люба пані Галю - вклинюйтеся... хочете, я подарую Вам "мою Наталю"... а собі щось інше придумаю... пишіть їй, думаю, у Наталі знайдеться місця для всіх цікавих "казок"... запустимо цілий потік "листів до Наталі", як стиль...))) одне слово, пишіть листи "моїй Наталі"... якщо вона їх вподобає, то... а думаю, вподабає...
бажаю Вам приємного і радісного творчого процесу... радію, що і Вас "наша переписка" надихнула...
пані Галю, якщо хочете - забирайте "мою Наталю" назовсім... я вже придумала собі іншу рубрику!!!! чисто випадково... напишіть мені, якщо Вам "Листи до Наталі" підходять, то я Вам ними і поступлюся... без жодного "сожаленья"... щойно "блиснула" рубрика нічим не згірш "листів..." і вона мені подобається і абсолютно замінить цю, яка сподобалася Вам...
Ні,що ви ,п.Валентино,я хочу насолоджватися вашими "листами",мені це так як у вас не вийде,прошу вас продовжувати.Я для себе можу написати кілька спогадів і не більше.
Валю,- це надзвичайно! умліти можна од краси мови і викладу. я просто втопаю у цих листах,- уявляю як то було наталці читати. Дякую Тобі за цю щирість!
Пані Валю, віднесіться до всього більш філософськи.Кажу, але сама знаю, о це не так легко, ми всі люди досить емоційні. Не знаю, колись я витримала великі "атаки" на іншому сайті поетичному, рада, що тоді ще всі заочні мої друзі ( тепер ми з багатьма познайомилися) втримали від того кроку. Тому не варто. Справді, повірте. Буває, сайт того не вартий. Але цей вартий, аби на ньому залишатися,і Ви варті, аби Вас бачив Ваш читач, що звик до Вас, а це ж не тільки ми, ті, хто тут публікує.з повагою
...того, хто пише - аналізують і критикують - це так.. більше того, є різні рівні писання і різні рівні сприйняття - це справді так є... і розумні люди це враховують... але - про який "аналіз" і для чого йдеться на сайті і вданому випадку?
Дуже сподобалися Ваші оповідання. Я так зачиталася ними, що на кухні стався конфуз зі сковорідкою, але ж хіба можна відірватися від подачі такого матеріалу? Класно! щодо "піду", що засвітилося у коментарі, то навіть і думати не смійте, бо я вже і не уявляю сайту без Вас. Давайте будемо підтримувати Канон Вічності гамонії цілого і його частин. З повагою.
пані Катю, радію, що "дерева" мої Вам сподобалися... сподіваюся, конфуз стався із порожньою іще сковорідкою?.. а от про "Канон Вічності гамонії цілого і його частин" - з інтересом дізнаюся... добре, що інтеренет під рукою... дуже цікаво...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Правдиві Ваші слова, пані Катерино. Та я, на жаль, розчарувалася не тільки в своїй рідні в Росії, але й в сестрах в США. Ті також зайняті лише своїми собачками, а на наше горе їм глибоко начхати. І це
karas: Релігію придумали люди , бо Бог хотів щоб люди просто вірили в Бога життя , в Бога Творця , бо Бог є і незмінний , а релігії міняються як і всі традиції і обряди , але в кожного на жаль , своя правда
та
у Вас 
1
.
а от про "Канон Вічності гамонії цілого і його частин" - з інтересом дізнаюся... добре, що інтеренет під рукою... 
