Сон веде її за руку , У минуле буде стукать, По чорнобильських стежках Знов ходитиме у снах. А вона цього бажає І щоночі сон чекає Та приходить не завжди, Хоч всю ніч чекай,проси, А сьогодні завітав, Зімкнув вії й дарував Подорож він їй жаданну І вона співа осанну, Бо вже йде,біжить туди, Де знайомі всі шляхи. ...Побувала у оселі, Рогачі й ті не веселі, Звісно,думає ,стоять, Горщики вже не киплять... Зазирнула у садок, Вишні,яблуні в роток Простягають ось плоди, Просять:"Ну,зірви,зірви!" Чорнобривчики цвітуть, Теж кивають:"Будь ще тут!" ...Постояла серед двору, Думаючи,яке горе Кинуть надбане усе, Спогад біль тільки несе... Поклонилась на всі боки Й вимушеним тяжким кроком Геть у хвірточку пішла, Бо пора вже її,пора, Денна десь встає зоря.
| 
у Вас 
1
