Сб, 23.11.2024, 06:17
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Свій День народження ...
Всего ответов: 464

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

ПОПЕЛЮШКА 2-29

Він вийшов із автівки, зачинив за собою дверцята  і попрямував до ганку гуртожитку. Чергова тихенько посапувала вронивши важку сиву голову на благенький стіл. Хоч і втомлений був, та на третій поверх взбіг за мить. Відчинив двері кімнати. Озирнувся. Ліжко Миколи  порожнє. 
- Божевільний! В останню ніч перед останнім іспитом пішов у карти грати. Оце пам’ять, оце впевненність. Позаздрити тільки можна.
Прокинувсь  від того, що Микола потужно тряс його за плече.  
- Прокидайсь! Скільки ж можна! Та поздрав нарешті друга із останнью п’ятіркою. Я тепер студент! Зрозумій  - студент! Тільки тепер відчув різницю  - залізничний технікум і державний університет. Фантастика!. 
                                     Він ще опирався. Тягнув на себе простирадло, та марно  - Микола буо невідступний - Ось тобі рушник - і марш до душу. Вода бадьора крижана, саме смак! 
               І дійсно після душу стан  значно поліпшився. Він одягнувся, зиркнув у дзеркало, провів рукою по коротко остриженному волоссю і сказав, примружуючи і без того маленькі очиська:
Ну, що ж  чекаю! Сьогодні ти пригощаєш. Три порції чебуреків і чотирм склянки найміцнішого чаю!
                  -Згоден, - посміхнувся Микола., - Ходім - та скоріше. Зголоднів страшено після усіх тих іспитів. .
                     До чебуречної у той день вони так і не дісталися, бо дорогою стрілася їм величезна вивіска "Пиріжки”. Зголоднілий після іспиту Микола потягнув його за рукав: 
- Зайдемо! Перехопимо щось нашвидкоруч.  
            Він погодився. У приміщенні було чимало народу, в переважній більшості такіх ж як і вони абитурієнтів. Вибір випічки був такий, що очі розбігалися. І вони не втримавшись набрали стільки, що ледь на таці втримувалось. Разом із пиріжками Микола перехилив аж чотири кухлі пива, а він аж шість склянок міцного,  за кольором  аж чорного чаю. Після пиріжків, захотілося  чогось більш суттєвішого і у кафе, куди вони зазирнули, їх пригостили густою наваристою солянкою, котлетами по-київські і кількома тістечками.  Звичайно після усього цього про чебуреки мова навіть і не йшлася. Посидили на лаві у сквері, подивилися на зграйки дівчат, що із сміхом і жартами проходили повз, послухали музику, що набридливо лунала із великого металевого гучномовця. І тут Микола запропонував: . 
                   - А  давай для розтруски, до Миколи Опанасовича до зали подамося - сьогодні ж четвер, як раз він там. 
                    Забігли до гуртожитку,  покидали спортивне причиндалля до  сумок і вже за півгодини були біля палацу спорту, де працював тепер його колишній наставник. Після тривалої розминки Микола Опанасович запропонував їм спаринг, а сам сів на лаву спостерігати і давати поради. День був спекотний, за час розминки хлопці добре упарилися і тепер перед спарингом поскидали футболки. І тут тренер раптово підвівся і плеснув у долоні. Хлопці зупинилися  і здивовано озирнулися. А Микола Опанасович вже підіймався у ринг. Потім підійшовши узяв його за руку і розвернув спиною до себе: 
- Що це за шрам у тебе такий - глибокий і свіжий? 
- Та це я - знітився він, - об гостру гілку зачепився.
- Об гілку? - здивувався тренер, - де ж то вона була, що ти її не помітив.
                Та на дереві,  - знизав плечима хлопець, а сам згадав, як долаючи відстань між собою і першим злодієм із фінкою, зробив перекат і зачепився за щось гостре , скоріш за все це була велика суха гостра гілка, яких чимало валялося у парку на землі.  
               - Великий шрам,  каже Микола Опанасович, - майнуло у голові,  - а я вже забув і думати про цю дрібницю. Але ж  потрібно щось  вигадати ймовірне, бо тренер і Микола чекають на мою відповідь, а правди розкривати я не маю аніякого права, бо вже дав обіцянку.. 
                              І він на ходу вигадав про те, як повертаючись до гуртожитку через парк, вирішив скоротити дорогу і пішов навпростець і не помітив у темряві стовбуру сухого дерева що лежав на шляху. Ось і впав зачепившись ногою, а на стовбурі був гострий сучок... 
                  -0 Постій, постій, - зупинив його Микола Опанасович, - Але ж ти падав уперед, а шрам чрмусь на спині..
                   - Та тут усе зрозуміло, - знайшовся він, - я за звичкою падаючи через спину перевернувся, ви ж самі мене колись такому навчили. Ось і наразився.
                      - Ну, тут одне тільки і можна сказати, - посміхнувся Микола Опанасович, - язик у тебе і дійсно без кісток. Не хочеш розповісти і приховати – твоє право. Тільки давай сходимо до аптечки, і я тобі рану хоч зеленкою оброблю, а то вже опукла, може і загоїтись. А це тобі, гадаю, непотрібно. 
                         Вони із тренером йшли по коридору до аптечки, що висіла на стіні біля роздягальні, а в голові у хлопця знову пробігали муторошні картини подій минулого вечора. І раптом майнула думка:
- Я футболку свою Ладі одягнути дав. А вона ж уся закривавлена була. Та вона навіть і не помітила. У цьому мабуть і колір свою роль відіграв – футболка ж червоною була.
                              Микола Опанасович не економив зеленки і вилив йому у рану майже цілий флакончик. Було боляче та недовго. Розлилася приємна теплота..
- Ну от тепер зовсім інша справа, - оглянув із задоволенням тренер свою роботу. Гадаю - не загноїться.  А тренуватися кілька днів тобі не варто. Хай, хоч тріщечки загоїться, бо солоний піт знову усе роз’їсть. А тепер, поки друга твого поблизу нема, ось що тобі скажу. У великому місті, до якого ти ще не звик, вкрай небезпечно - і треба поводитися дуже обережно, щоб не наразитись на різні неприємності. А із твоїм запальним характером - це дуже просто. Зрозумів? .
                             Хлопець хитнув головою і всі розмови про це припинилися. Та хлопець знову відчув тепло справжньої батьківської турботи свого колишнього наставника.
                                   А час потихеньку спливав і стрілки його годинника все ближче доходили до тієї миті, коли йому потрібно буде нанести візит вічливості Гнатові Петровичу і його дочці Ладі, яку учора він врятував не тільки від ганьби, але й і від самісенької смерті.
-




Додав: вершник (04.07.2013) | Автор: © Юрій Іванов
 
Розміщено на сторінці: Проза

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2239 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
avatar
1 Koshkina • 17:21, 04.07.2013 [Лінк на твір]
Чекаю миті, коли головний герой піде в гості....а далі сюжет закрутить інші ролі..... yes
avatar
2 natalka7474 • 10:44, 05.07.2013 [Лінк на твір]
Усе пересувається в напрямку-КОХАННЯ. Цікаво, чекаю продовження. hands


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz